1. Словник української мови в 11 томах

моторний

МОТОРНИЙ¹, а, е.

1. Прикм. до мото́р.

Моторна деталь;

// Признач. для виготовлення моторів.

Моторний цех.

2. Оснащений мотором, якому надає руху мотор.

Незвичайною була сівба над Дніпром у сорок четверту весну. Не гули моторні машини в полі, не красувались свіжою фарбою широкі сіялки (Довж., І, 1958, 388);

Чути було, як на річці тріскотів мотор. То йшов моторний човен (Трубл., І, 1955, 99).

МОТО́РНИЙ², а, е.

1. Проворний, спритний.

Еней був парубок моторний І хлопець хоть куди козак. Удавсь на всеє зле проворний, Завзятійший од всіх бурлак (Котл., І, 1952, 65);

Сергієві здається, ніби мати й зростом поменшала. Однак лишилася вона такою ж меткою в рухах і моторною в роботі (Мушк., Чорний хліб, 1960, 16);

Моторні білочки;

// Жвавий.

Панни відразу, по першім глечику квасного підсметання, віднаходять гумор, робляться свіжі й моторні (Фр., IV, 1950, 260).

2. Який виконується енергійно, у швидкому темпі.

Недалечко чутно сопілку, що грає якусь моторну, танцюристу мелодію (Л. Укр., III, 1952, 224).

МОТОРНИЙ³, а, е. Руховий (про психо-фізіологічні процеси).

Характер і ступінь впливу фармакологічного сну на моторну функцію шлунка в період травлення в собак переважно залежить від часу настання, глибини й тривалості сну (Фізіол. ж., VI, 2, 1960, 209);

Координація обох рук у них [сліпих] досягає великої досконалості. Обидві руки, виконують сенсорну й моторну функції та відіграють то опорну, то пізнавальну роль (Рад. психол. наука.., 1958, 19).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. моторний — мото́рний 1 прикметник від: мотор мото́рний 2 прикметник проворний мото́рний 3 прикметник руховий Орфографічний словник української мови
  2. моторний — I Прикм. від мотор: моторний човен, моторний цех, моторне паливо. II Проворний, спритний, жвавий тощо (про людину). Хлопець зроду був жвавий, моторний (Б. Літературне слововживання
  3. моторний — 1. (човен) моторовий; 2. хто) спритний, промітний, жвавий, енерґійний, меткий; 3. (- функції м'язів) руховий, р. рушійний. Словник синонімів Караванського
  4. моторний — див. активний; жвавий; спритний; швидкий Словник синонімів Вусика
  5. моторний — [моторнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  6. моторний — I -а, -е. 1》 Прикм. до мотор. Моторна деталь. || Признач. для виготовлення моторів. Моторний цех. 2》 Оснащений мотором, якому надає руху мотор. II -а, -е. 1》 Проворний, спритний. || Жвавий. 2》 Який виконується енергійно, у швидкому темпі. III -а, -е. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. моторний — Це жвавий (хлопець) Словник чужослів Павло Штепа
  8. моторний — МОТО́РНИЙ¹, а, е. 1. Прикм. до мото́р. Моторна деталь; // Признач. для виготовлення моторів. Моторний цех. 2. Оснащений мотором, якому надає руху мотор. Моторна деталь; Незвичайною була сівба над Дніпром у сорок четверту весну. Словник української мови у 20 томах
  9. моторний — мото́рний 1. тех. Той, що йому надає руху мотор. 2. біол. Руховий (напр., моторний центр головного мозку). Словник іншомовних слів Мельничука
  10. моторний — РУХЛИ́ВИЙ (про людину — повний життєвої сили, енергії, здатний швидко рухатися), ЖВА́ВИЙ, МОТО́РНИЙ, ШВИДКИ́Й, МЕТКИ́Й, ПРОВО́РНИЙ, ПРУДКИ́Й, ВЕРТКИ́Й, В'ЮНКИ́Й, ВЕРТЛЯ́ВИЙ, ВЕРТЛИ́ВИЙ, ЛЕГКИ́Й, СПРИ́ТНИЙ, ПОВОРОТКИ́Й, КРУТЛИ́ВИЙ, ШУ́СТРИЙ розм. Словник синонімів української мови
  11. моторний — Мото́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)