мужиків
МУЖИКІ́В, ко́ва, ко́ве, дорев., розм. Прикм. до мужи́к 1, 3; належний мужикові.
Оттак чини, як я чиню, люби дочку аби чию, хоч попову, хоч дякову, хоч хорошу мужикову (Номис, 1864, № 12525).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мужиків — мужикі́в прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- мужиків — -кова, -кове, заст. Прикм. до мужик 1), 3); належний мужикові. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мужиків — МУЖИКІ́В, ко́ва, ко́ве, заст., розм. Прикм. до мужи́к 1, 3; належний мужикові. Оттак [отак] чини, як я чиню, люби дочку аби чию, хоч попову, хоч дякову, хоч хорошу мужикову (Номис). Словник української мови у 20 томах
- мужиків — Мужиків, -кова, -ве 1) Мужику принадлежащій. 2) Мужнинъ. Тільки гріє моє здоров'є мужикове подвор'є. Мет. 332. Словник української мови Грінченка