1. Словник української мови Грінченка

мужиків

Мужиків, -кова, -ве

1) Мужику принадлежащій.

2) Мужнинъ. Тільки гріє моє здоров'є мужикове подвор'є. Мет. 332.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мужиків — мужикі́в прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. мужиків — -кова, -кове, заст. Прикм. до мужик 1), 3); належний мужикові. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мужиків — МУЖИКІ́В, ко́ва, ко́ве, заст., розм. Прикм. до мужи́к 1, 3; належний мужикові. Оттак [отак] чини, як я чиню, люби дочку аби чию, хоч попову, хоч дякову, хоч хорошу мужикову (Номис). Словник української мови у 20 томах
  4. мужиків — МУЖИКІ́В, ко́ва, ко́ве, дорев., розм. Прикм. до мужи́к 1, 3; належний мужикові. Оттак чини, як я чиню, люби дочку аби чию, хоч попову, хоч дякову, хоч хорошу мужикову (Номис, 1864, № 12525). Словник української мови в 11 томах