муляти

МУ́ЛЯТИ, яю, яєш, рідше МУ́ЛИТИ, лю, лиш, недок., перех. і без додатка.

1. тільки 3 ос. Будучи тісним, терти, тиснути (про взуття, одяг і т. ін.).

Чобіт му-лить ногу, подушка мулить в голову (Номис, 1864, № 11310);

[Василина Макарівна:] А чоботи, Митю, зовсім не муляють (Зар., Антеї, 1961, 96);

// безос.

Жабі ледве встигала за мною: у неї від шляхетних черевиків боляче муляло ноги, і, сердешна, ледве дибала (Досв., Вибр., 1959, 108);

// Торкаючись тіла, спричиняти біль; давити.

Грудки муляли в босі ноги, а холодна земля обсипала ноги, неначе сніг (Н.-Лев., II, 1956, 204);

Усі швидко.. поснули, тільки Горпині не спалося: прокляті дошки в боки муляли (Л. Янов., 1,1959, 334);

*Образно. — Не хотілось нагадувати про це, та слово язик муляє (Руд., Остання шабля, 1959, 160).

2. перен., розм. Не давати спокою, мучити, турбувати.

— Коли чую, що маю що зробити, що можу чогось навчитися, то так мене щось усередині пече, так мене мулить (Фр., II, 1950, 348);

Тут журба йому душу муляє, а там його гордощі (Крущ., Буденний хліб.., 1960, 82);

От ніби й не трапилося нічого особливого, а щось муляє і муляє, і не можна зрозуміти, що ж це таке (Собко, Біле полум’я, 1952, 7);

Піднесений настрій раптом спав, і десь в глибині свідомості досадно муляло трохи усвідомлення, що його поведінка в чомусь споріднювала його з Хлестаковим (Головко, II, 1957, 437).

◊ Му́ляти (му́лити) о́чі (око) — набридати, завдавати комусь прикрощів своєю присутністю (наявністю).

Було чудо, що гуральня досі стояла. Тільки мулила очі. Скрізь по селах покінчили з панами, скрізь вимились руїни, а тут — гуральня (Коцюб., II, 1955, 85);

На фасадах нових споруд не повинні з’являтися малохудожні твори: кераміка — матеріал довговічний, і кожна помилка мулятиме око впродовж багатьох років (Вітч., 12, 1965, 186).