муляти

МУ́ЛЯТИ, яю, яєш, рідше МУ́ЛИТИ, лю, лиш, недок., що і без прям. дод.

1. тільки 3 ос. Будучи тісним, терти, тиснути (про взуття, одяг і т. ін.).

Чобіт мулить ногу, подушка мулить в голову (Номис);

[Василина Макарівна:] А чоботи, Митю, зовсім не муляють (М. Зарудний);

// безос.

Жабі ледве встигала за мною: у неї від шляхетних черевиків боляче муляло ноги, і, сердешна, ледве дибала (Олесь Досвітній);

// Торкаючись тіла, спричиняти біль; давити.

Грудки муляли в босі ноги, а холодна земля обсипала ноги, неначе сніг (І. Нечуй-Левицький);

Усі швидко .. поснули, тільки Горпині не спалося: прокляті дошки в боки муляли (Л. Яновська);

* Образно. – Не хотілось нагадувати про це, та слово язик муляє (М. Руденко).

2. тільки 3 ос., перен., розм. Не давати спокою, мучити, турбувати.

– Коли чую, що маю що зробити, що можу чогось навчитися, то так мене щось усередині пече, так мене мулить (І. Франко);

Тут журба йому душу муляє, а там його гордощі (А. Крушельницький);

От ніби й не трапилося нічого особливого, а щось муляє і муляє, і не можна зрозуміти, що ж це таке (В. Собко);

Піднесений настрій раптом спав, і десь в глибині свідомості досадно муляло трохи усвідомлення, що його поведінка в чомусь споріднювала його з Хлестаковим (А. Головко).

◇ (1) Му́ляти (му́лити) на се́рці (на душі́, се́рце, ду́шу) кому, у кого і без дод. – непокоїти, бентежити, хвилювати кого-небудь (про думки, переживання і т. ін.).

Ця думка мулила йому серце, йшла за ним усюди, як тінь (М. Коцюбинський);

Видно було, що на серці йому щось муляє (О. Гончар);

– Йому таки важко було, йому таки й зараз муляло на душі (Є. Гуцало);

(2) Му́ляти (му́лити) / заму́лити о́чі чиї, кому і без дод.:

а) перебувати в такому місці, щоб бути видимим; привертати до себе чиюсь увагу (про когось).

Якби не муляти людям очей, сів у пшениці, поклавши рушницю напохваті (Є. Гуцало);

Аби даром не їсти чужого хліба та не муляти чиїхось очей, Павло зранку брав косу, ішов на далекі мочарі (М. Олійник);

// чим. демонструвати що-небудь перед кимсь.

Не будемо їм [людям] очі муляти своїм коханням (Василь Шевчук);

б) набридати своєю присутністю, заважати (про людей, тварин).

Тиша, ніхто не турчить про свої клопоти, ніхто не муляє очей, і Санько подумав, що добре було б вивчитися десь на лісника та в лісі й жити (Григір Тютюнник);

До вечора він то так, то сяк опинявся біля дівчини, але, видно, не муляв їй очі (М. Стельмах);

Грицька марно було переконувати, і Василь відходив, кидаючи роздратовано: “Хоч очей не муляй...” (Я. Стецюк);

// викликати незадоволення, дратувати і т. ін.

– Корову я заберу, якщо вона так уже вам очі муляє (С. Добровольський);

– Поки ми в Польщі жили, тен [цей] панський звичай нам очі не муляв (З. Тулуб);

Наму́ляти о́чі.

– Ой, шануйся, Левку, бо дуже вже і пан, і полісовщики в'їлися на тебе, намуляв їм очі (М. Стельмах);

в) (перев. без дод.) бути на видному місці; виднітися (про що-небудь).

Їдем, їдем, а він усе є. Відсунути б його [собор] куди-небудь з горизонту, щоб очі не муляв... (О. Гончар);

// бути особливо помітним; недоречно виділятися серед чогось (про речі, предмети).

Серед усіх будівель один він [сарай] стояв на замку й муляв очі (А. Головко);

То місячне сяйво одягає його [село] у святешний одяг, кудись ховає все убожество, лахміття, що муляє очі вдень (М. Стельмах);

Му́ляти о́ко.

А там, де має бути шкільний сад, ще муляють око купи битої цегли, піску, трісок та різного сміття (Ю. Збанацький);

На фасадах нових споруд не повинні з'являтися малохудожні твори: кераміка – матеріал довговічний, і кожна помилка мулятиме око впродовж багатьох років (із журн.);

г) бути предметом чиїх-небудь зазіхань, заздрощів.

Земля, що її з давніх-давен запосів український народ, була надзвичайно родючою, ..вона завше муляла очі ворогам нашим і вабила їх до себе (із журн.).