мурза
МУРЗА́, и, ч., іст. Титул феодальної знаті в татар, а також феодал, що мав цей титул.
Чули, чули запорожці з далекого Криму, Що канає [конає] Гетьманщина, Неповинна гине. Чули, чули небожата, Чули, та мовчали. Бо й їм добре на чужині Мурзи завдавали (Шевч., II, 1953, 31);
Була тут також весела й вертлява красуня Мері, дружина багатого кримського мурзи (Гончар, Таврія, 1952, 273);
*У порівн. На літо він завжди голив голову і сидів, як татарський мурза (Тют., Вир, 1960, 194).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мурза — Мурза́: — титул феодального вельможі у татар [43] Словник з творів Івана Франка
- мурза — мурза́ іменник чоловічого роду, істота * Але: два, три, чотири мурзи́ Орфографічний словник української мови
- мурза — див. лице; неохайний Словник синонімів Вусика
- мурза — -аки, ч., іст. Титул феодальної знаті в татар, а також феодал, що мав цей титул. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мурза — Шляхтич (татарський) Словник чужослів Павло Штепа
- мурза — МУРЗА́, и́, ч., іст. Титул феодальної знаті в татар, а також феодал, що мав цей титул. Чули, чули запорожці з далекого Криму, Що канає [конає] Гетьманщина, Неповинно гине. Чули, чули небожата, Чули, та мовчали. Бо й їм добре на чужині Мурзи завдавали (Т. Словник української мови у 20 томах
- мурза — Знатний татарин, татарський вельможа, татарський князьок, спадковий старшина Словник застарілих та маловживаних слів
- мурза — мурза́ див. мірза Словник іншомовних слів Мельничука
- мурза — Мурза, -зи м. 1) Мурза, татарскій князь. Всіх мурз із куренів вечеряти позвати. К. МБ. X. 19. 2) Запачканное, неумытое лицо. Словник української мови Грінченка