1. Словник української мови в 11 томах

мурий

МУ́РИЙ, а, е.

1. Темно-сірий або сіро-бурий із плямами (про масть).

Три голови мав пес сей мурий. Він на Енея загарчав (Котл., І, 1952, 134);

Здоровий величенний кіт мурий, на сонці потягаючись, мрукає (Вовчок, І, 1955, 216);

Замукав віл мурий, жадно шию витягши в степ (Головко, І, 1957, 198).

2. Брунатний, із ластовинням (про обличчя).

Воно [лице] у його стало аж муре, одні сірі очі світили, як у кота (Мирний, IV, 1955, 18);

— Так, здаля, наче й хлопець нічого, — думав він, придивляючись до свого зображення.. А от на щоках мурі плями. Це розповзлося ластовиння (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 151).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мурий — му́рий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. мурий — (- масть) муругий, попелястий, темносірий <�сіробурий> з плямами; (- шкіру) смаглявий, брунатний; муруватий. Словник синонімів Караванського
  3. мурий — див. гидкий; поганий; сірий Словник синонімів Вусика
  4. мурий — -а, -е. 1》 Темно-сірий або сіро-бурий із плямами (про масть). 2》 Брунатний, із ластовинням (про обличчя). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. мурий — МУ́РИЙ, а, е. 1. Темно-сірий або сіро-бурий із плямами (про масть). Три голови мав пес сей мурий, Він на Енея загарчав (І. Котляревський); Здоровий величенний кіт мурий, на сонці потягаючись, мрукає (Марко Вовчок); Замукав віл мурий... Словник української мови у 20 томах
  6. мурий — РЯБИ́Й (про масть тварин, оперення птахів — із плямами іншого кольору, відтінку), ПЕРІ́СТИЙ, ПЕРИ́СТИЙ, ПЛЯМИ́СТИЙ, СТРОКА́ТИЙ, ПІГА́НИСТИЙ діал., КРА́СИЙ діал.; МУ́РИЙ, МУРУ́ГИЙ розм. (темно-сірий із плямами); ПІСТРЯ́ВИЙ, ЗОЗУЛЯ́СТИЙ (про птахів). Словник синонімів української мови