мідний
МІ́ДНИЙ, а, е.
1. Прикм. до мідь 1.
Мідний зливок;
// Який містить у собі мідь.
Найважливіші мідні руди — мідний колчедан.., червона мідна руда.. та малахіт (Заг. хімія, 1955, 518);
За два кілометри від заводських руїн знайшли [комсомольці] колишні розробки "мідного каменю" (Донч, II, 1956, 62);
// Вигот. з міді.
Що за чудесна була [люлька]! корінькова з кришечкою і з мідним ланцюжком (Кв.-Осн., II, 1956, 399);
Дістав [Левко].. мідний ключ, відімкнув замок і, згинаючись в дверях, зупинився перед своїми буланими (Стельмах, І, 1962, 69);
// Стос. до видобування і обробки міді.
— До геологорозвідувального управління потрапив план Гаврилівської мідної рудні (Донч., II, 1956, 11).
∆ Мі́дний вік — епоха переходу від неоліту до бронзового віку; час появи міді та виробів з неї (знарядь праці, зброї тощо);
Мі́дні до́брива (мікродо́брива) — удобрювальні речовини, які містять у собі мідь.
Мідні мікродобрива вносять лише там, де грунт не заливається весняними водами і глибина торфового шару досягає 1 метра (Колг. Укр., 9, 1958, 40).
◊ Мі́дний лоб — про безглузду, вперту людину;
Пройти́ Крим і Рим і мі́дні тру́би див. прохо́дити.
2. Власт. міді; такий, як у міді.
Дзвін мідний по Москві несеться, гуде: Цар, просто одягнутий, дзвонить: Чи знову покою колишнього жде, Чи совість навіки хоронить? (Граб., І, 1959, 304);
Вони [діти] тихо й зачаровано дивилися у воду, захоплено спостерігаючи, як на мідний голос дзвоника випливала риба і жадібно хватала розварену пшоняну кашу (Кучер, Черв. вогонь, 1959, 39);
*Образно. Над селом розлітається мідна туга дзвону (Стельмах, II, 1962, 208);
// перен. Дзвінкий, різкий, металічний (про голос).
3. перен. Кольору міді; червоно-жовтий.
Як сонце, перейти хотів би я по світі, Щоб з усміхом зайти за мідний небосхил (Рильський, І, 1956, 84);
Мідне листя на старому дубі Мов дзвінкі дукати у намисті (Дмит., Осінь.., 1959, 50);
Що вони думають, ці кремезні, флегматичні люди з мідними від сонця й вітру обличчями? (Тулуб, Людолови, І, 1957, 45).
Значення в інших словниках
- мідний — мі́дний прикметник Орфографічний словник української мови
- мідний — (з жовтої міді) мосяжний, мусянжевий, сов. латунний; (колір) червоножовтий; мідяний. Словник синонімів Караванського
- мідний — [м’іднией] м. (на) -дному /-д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- мідний — -а, -е. 1》 Прикм. до мідь 1). Мідний зливок. || Який містить мідь. || Вигот. з міді. || Стос. до видобування та обробки міді. Мідний вік — епоха переходу від неоліту до бронзового віку; час появи міді та виробів із неї (знарядь праці, зброї тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
- мідний — МІ́ДНИЙ, а, е. 1. Прикм. до мідь 1. Мідний зливок; // Який містить у собі мідь. Найважливіші мідні руди – мідний колчедан.., червона мідна руда .. та малахіт (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
- мідний — гріш (копі́йка, шаг) ціна́ (в база́рний день) кому, чому. Хто-небудь або що-небудь нічого не варті, нічого не значать. — Життя, життя! — витріщився на матір Омелян.— Гріш ціна йому тепер (М. Стельмах); — Чого... Фразеологічний словник української мови
- мідний — ГРО́ШІ (металеві й паперові знаки, що є мірою вартості при купівлі й продажу), ГРО́ШИКИ розм., ГРОШЕНЯ́ТА розм., КАЗНА́ розм., жарт., КОПІ́ЙКА збірн. розм., МОНЕ́ТА збірн. розм., ГРІШ збірн., розм., ГРОШВА́ збірн. фам., ФІНА́НСИ розм., жарт. Словник синонімів української мови
- мідний — Мі́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)