мінускули
МІНУ́СКУЛИ, ів, мн. (одн. міну́скул, а, ч.), спец.
1. Рядкові літери, переважно в текстах стародавньої писемності; протилежне маюскули.
2. тільки одн. Письмо, шрифт, що складається з таких літер.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мінускули — -ів, мн. (одн. мінускул, ч.), спец. 1》 род. -а. Рядкові літери, перев. в текстах стародавньої писемності; прот. маюскули. 2》 род. -у, тільки одн. Письмо, шрифт, що складається з таких літер. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мінускули — МІНУ́СКУЛИ, ів, мн. (одн. міну́скул, а, ч.), спец. 1. Рядкові літери, переважно в текстах давньої писемності; протилежне маюскули. 2. тільки одн. Письмо, шрифт, що складається з таких літер. Словник української мови у 20 томах
- мінускули — міну́скули (від лат. minusculus – маленький) рядкові малі букви переважно в стародавній писемності. Словник іншомовних слів Мельничука