1. Великий тлумачний словник сучасної мови

мінускули

міну́скули

-ів, мн. (одн. мінускул, ч.), спец.

1》 род. -а. Рядкові літери, перев. в текстах стародавньої писемності; прот. маюскули.

2》 род. -у, тільки одн. Письмо, шрифт, що складається з таких літер.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мінускули — МІНУ́СКУЛИ, ів, мн. (одн. міну́скул, а, ч.), спец. 1. Рядкові літери, переважно в текстах давньої писемності; протилежне маюскули. 2. тільки одн. Письмо, шрифт, що складається з таких літер. Словник української мови у 20 томах
  2. мінускули — міну́скули (від лат. minusculus – маленький) рядкові малі букви переважно в стародавній писемності. Словник іншомовних слів Мельничука
  3. мінускули — МІНУ́СКУЛИ, ів, мн. (одн. міну́скул, а, ч.), спец. 1. Рядкові літери, переважно в текстах стародавньої писемності; протилежне маюскули. 2. тільки одн. Письмо, шрифт, що складається з таких літер. Словник української мови в 11 томах