міняйло

МІНЯ́ЙЛО, а, с.

1. заст. Той, хто займається розміном грошей.

Тут всякії були пронози, Перекупки і шмаровози, ..міняйли, шинкарі (Котл., І, 1952, 137);

Кожна країна і майже кожне місто мали свою монету, то на ярмарках потрібні були міняйли. Вони за певну плату розмінювали купцям їхні гроші на монету, потрібну для розплати (Іст. середніх віків, 1955, 75);

Заробляли не тільки воєводи, митники, крамарі й міняйли, але й човнярі, шинкарі й усі, хто давав подорожнім притулок (Тулуб, Людолови, І, 1957, 166);

*Образно. Не бери мене в руки, Не пхай мого серця в любовнії муки. А то — до міняйла візьми, розпитайся: Коли я фальшивий, мене й не торкайся (Крим., Вибр., 1965, 101).

2. розм. Той, хто обмінює одні речі на інші.

Везли [голодуючі] сіль, мило, запальнички, білу глину… Міняти, міняти, за кусень хліба міняти!.. Прозвали цих людей міняйлами (Гончар, IV, 1960, 71);

Роман обертається, перед ним стоїть запряжений у санчата веселий міняйло Хаскель, усе добро якого вмістилося в двох мішках (Стельмах, І, 1962, 125).