1. Словник української мови в 11 томах

мірний

МІ́РНИЙ, а, е.

1. Який відбувається, здійснюється у певному ритмі; розмірений, ритмічний.

— Я.. почула голосне, мірне дихання Алли Михайлівни, — вона спала, підклавши руку під щоку (Л. Укр., III, 1952, 618);

Тиша. Мірний стукіт дощових крапель. Ані душі (Ю. Янов., IV, 1959, 122);

*Образно. "Нам потрібна мірна хода залізних батальйонів пролетаріату", — писав В. І. Ленін в своїй роботі "Чергові завдання Радянської влади" (Поезія.., 1956, 97).

2. спец. Яким вимірюють що-небудь, який є міркою.

Віддалі вимірюють різними способами: рулеткою, мірною стрічкою, землемірним циркулем, спеціальними приладами — лічильниками (Фіз. геогр., 5, 1956, 14);

Павло зупиняє трактора на дорозі, поки піднімають мірного дрота, й знову заводить його в нову борозну (Кучер, Трудна любов, 1960, 508).

3. Який не виявляє себе в повну міру, в повну силу; стриманий, поміркований.

Постерігаю любов мірну, лицарську, поетичну (Н.-Лев., III, 1956, 312);

[Теофіл: ] Слухай, поводься здержано, в речах будь мірний (Л. Укр., II, 1951, 503).

4. Проміжний ознаками, якостями між двома протилежними величинами (великим і малим, високим і низьким, важким і легким і т. ін.); помірний.

Не будь солодкий, бо розлижуть; не будь гіркий, бо розплюють; самий мірний будь (Номис, 1864, № 4603);

Ріст його був мірний, і видно було, що з часом він стане такий підсадкуватий, як отець (Фр., VIII, 1952, 121).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мірний — мі́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. мірний — Мі́рний. Помірний, невисокий (про ціну). Мірні ціни. Виконане без закиду (Б., 1909, рекл.) // пол. mierny — помірний, середній. Українська літературна мова на Буковині
  3. мірний — (рівномірний) розмірений, ритмічний; (прилад) МІРЧИЙ; (у мові) стриманий, поміркований; (- якість) помірний, пересічний, середній. Словник синонімів Караванського
  4. мірний — -а, -е. 1》 Який відбувається, здійснюється у певному ритмі; розмірений, ритмічний. 2》 спец. Яким вимірюють що-небудь, який є міркою. 3》 Який не виявляє себе повною мірою, на повну силу; стриманий, поміркований. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. мірний — МІ́РНИЙ, а, е. 1. Який відбувається, здійснюється у певному ритмі; розмірений, ритмічний. – Я .. почула голосне, мірне дихання Алли Михайлівни, – вона спала, підклавши руку під щоку (Леся Українка); Тиша. Мірний стукіт дощових крапель. Ані душі (Ю. Словник української мови у 20 томах
  6. мірний — ВИМІ́РЮВАЛЬНИЙ (признач. для вимірювання чого-небудь), ВИМІ́РНИЙ, МІРИ́ЛЬНИЙ, МІ́РНИЙ, МІ́РЯЛЬНИЙ, МІ́РЧИЙ. Найбільш простим вимірювальним інструментом є вимірювальна лінійка (з посібника); Семен Лодиженко з інструментом... Словник синонімів української мови
  7. мірний — Мірний, -а, -е Умѣренный, средній. Оце мірні огірки — саме добре квасити. Камен. у. Словник української мови Грінченка