мірний
мі́рний
-а, -е.
1》 Який відбувається, здійснюється у певному ритмі; розмірений, ритмічний.
2》 спец. Яким вимірюють що-небудь, який є міркою.
3》 Який не виявляє себе повною мірою, на повну силу; стриманий, поміркований.
4》 Проміжний ознаками, якостями між двома протилежними величинами (великим і малим, високим і низьким, важким і легким і т. ін.); помірний.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мірний — мі́рний прикметник Орфографічний словник української мови
- мірний — Мі́рний. Помірний, невисокий (про ціну). Мірні ціни. Виконане без закиду (Б., 1909, рекл.) // пол. mierny — помірний, середній. Українська літературна мова на Буковині
- мірний — (рівномірний) розмірений, ритмічний; (прилад) МІРЧИЙ; (у мові) стриманий, поміркований; (- якість) помірний, пересічний, середній. Словник синонімів Караванського
- мірний — МІ́РНИЙ, а, е. 1. Який відбувається, здійснюється у певному ритмі; розмірений, ритмічний. – Я .. почула голосне, мірне дихання Алли Михайлівни, – вона спала, підклавши руку під щоку (Леся Українка); Тиша. Мірний стукіт дощових крапель. Ані душі (Ю. Словник української мови у 20 томах
- мірний — ВИМІ́РЮВАЛЬНИЙ (признач. для вимірювання чого-небудь), ВИМІ́РНИЙ, МІРИ́ЛЬНИЙ, МІ́РНИЙ, МІ́РЯЛЬНИЙ, МІ́РЧИЙ. Найбільш простим вимірювальним інструментом є вимірювальна лінійка (з посібника); Семен Лодиженко з інструментом... Словник синонімів української мови
- мірний — МІ́РНИЙ, а, е. 1. Який відбувається, здійснюється у певному ритмі; розмірений, ритмічний. — Я.. почула голосне, мірне дихання Алли Михайлівни, — вона спала, підклавши руку під щоку (Л. Укр., III, 1952, 618); Тиша. Мірний стукіт дощових крапель. Словник української мови в 11 томах
- мірний — Мірний, -а, -е Умѣренный, средній. Оце мірні огірки — саме добре квасити. Камен. у. Словник української мови Грінченка