1. Словник синонімів української мови

мірний

ВИМІ́РЮВАЛЬНИЙ (признач. для вимірювання чого-небудь), ВИМІ́РНИЙ, МІРИ́ЛЬНИЙ, МІ́РНИЙ, МІ́РЯЛЬНИЙ, МІ́РЧИЙ. Найбільш простим вимірювальним інструментом є вимірювальна лінійка (з посібника); Семен Лодиженко з інструментом, рейками та вимірними стрічками перший пішов з робітниками (І. Ле); Віддалі вимірюють.. рулеткою, мірною стрічкою, землемірним циркулем (з підручника).

РИТМІ́ЧНИЙ (який здійснюється в певному ритмі, темпі), РОЗМІ́РЕНИЙ, РОЗМІ́РНИЙ розм., РОЗМІ́РЯНИЙ розм., МІ́РНИЙ розм.; РІВНОМІ́РНИЙ, ПОМІ́РНИЙ (про звуки). Вода виштовхувала його з кожною секундою все дужче й дужче, він ще допомагав вправними ритмічними рухами рук і ніг (В. Собко); Цокав годинник у кишені. Ну і нехай собі цокає. Нехай живе своїм розміреним залізним життям (В. Кучер); Ідуть полки. Розмірений брязк металу. Прифронтових доріг суворий лад (М. Бажан); За спинами .. штампований кавалерійський тупіт: ескадрон, ніяк не менше, розміряним алюром мчався (Я. Качура); — Я.. почула голосне, мірне дихання Алли Михайлівни, — вона спала, підклавши руку під щоку (Леся Українка); П'яненький Панас Гичка, що був аж задрімав під тихий, .. скрип гарби, прокинувся, мотнув чубом, приладнав до грудей гармошку (Григорій Тютюнник); Самотньо й лунко одгукується в німих стінах моя помірна хода (С. Васильченко).

СТРИ́МАНИЙ (про людину — який уміє володіти собою, відзначається витримкою; про голос, тон тощо — який виражає витримку), ВИ́ТРИМАНИЙ, УРІВНОВА́ЖЕНИЙ (ВРІВНОВА́ЖЕНИЙ), ПОМІРКО́ВАНИЙ, ПОМІ́РНИЙ, МІ́РНИЙ рідше, РІ́ВНИЙ, ЗДЕ́РЖАНИЙ розм.; ХОЛОДНОКРО́ВНИЙ, СУХИ́Й (який не виявляє, не виражає емоцій). Завпед Пилип Данилович Кужіль — чоловік стриманий, мовчазний, урівноважений (О. Копиленко); Шахрай такий, як і всі. Але він витриманий неймовірно (Ю. Яновський); Тон листа врівноважений, слова скупі (П. Колесник); Вдачі брати були різної: Юрій — поміркований та обережний, Леонід — нестримний та запальний (Ю. Смолич); Вона завсіди спокійна, рівна, розсудлива, поміркована й помірна в розмові (І. Нечуй-Левицький); (Теофіл:) Слухай, поводься здержано, в речах будь мірний (Леся Українка); Холоднокровний дуелянт; Йому ніколи не думалося, щоб цей сухий, завжди суворий Максим Половинка міг так ніжно, мало не мрійно говорити про машини (В. Собко). — Пор. 2. спокі́йний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мірний — мі́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. мірний — Мі́рний. Помірний, невисокий (про ціну). Мірні ціни. Виконане без закиду (Б., 1909, рекл.) // пол. mierny — помірний, середній. Українська літературна мова на Буковині
  3. мірний — (рівномірний) розмірений, ритмічний; (прилад) МІРЧИЙ; (у мові) стриманий, поміркований; (- якість) помірний, пересічний, середній. Словник синонімів Караванського
  4. мірний — -а, -е. 1》 Який відбувається, здійснюється у певному ритмі; розмірений, ритмічний. 2》 спец. Яким вимірюють що-небудь, який є міркою. 3》 Який не виявляє себе повною мірою, на повну силу; стриманий, поміркований. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. мірний — МІ́РНИЙ, а, е. 1. Який відбувається, здійснюється у певному ритмі; розмірений, ритмічний. – Я .. почула голосне, мірне дихання Алли Михайлівни, – вона спала, підклавши руку під щоку (Леся Українка); Тиша. Мірний стукіт дощових крапель. Ані душі (Ю. Словник української мови у 20 томах
  6. мірний — МІ́РНИЙ, а, е. 1. Який відбувається, здійснюється у певному ритмі; розмірений, ритмічний. — Я.. почула голосне, мірне дихання Алли Михайлівни, — вона спала, підклавши руку під щоку (Л. Укр., III, 1952, 618); Тиша. Мірний стукіт дощових крапель. Словник української мови в 11 томах
  7. мірний — Мірний, -а, -е Умѣренный, средній. Оце мірні огірки — саме добре квасити. Камен. у. Словник української мови Грінченка