1. Словник української мови в 11 томах

містифікатор

МІСТИФІКА́ТОР, а, ч. Той, хто здійснює містифікацію.

Обурюючись на настирливість містифікаторів.., я й цього листа приклав до справ (Кулик, Записки консула, 1958, 218).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. містифікатор — містифіка́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. містифікатор — див. ОКОЗАМИЛЮВАЧ. Словник синонімів Караванського
  3. містифікатор — -а, ч. Той, хто здійснює містифікацію. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. містифікатор — див. обманщик Словник чужослів Павло Штепа
  5. містифікатор — МІСТИФІКА́ТОР, а, ч. Той, хто здійснює містифікацію. Обурюючись на настирливість містифікаторів.., я й цього листа приклав до справ (І. Кулик). Словник української мови у 20 томах
  6. містифікатор — Містифіка́тор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)