1. Словник української мови в 11 томах

міф

МІФ, а, ч,

1. Стародавня народна оповідь про явища природи, історичні події тощо або фантастичні оповідання про богів, обожнених героїв, уявних істот.

Саме проти дверей над столом, обставленим лавами-ліжками, приходиться фреска, що ілюструє міф про Адоніса та Венеру (Л. Укр., II, 1951, 385);

Грали трагедію "Страждання Христові".., променистий міф про померлого й воскреслого бога (Тулуб, Людолови, І, 1957, 150).

2. перен. Щось вигадане, неіснуюче, фантастичне.

Надворі, там, за парканом тюремним, Є конституція, якісь закони; Для нас [арештантів] вони є тільки міфом темним (Фр., X, 1954, 154);

Буржуазний міф про "повну зайнятість" є справжнісіньким знущанням — робітничий клас завжди бідує через масове безробіття, через невпевненість у завтрашньому дні (Програма КПРС, 1961, 26).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. міф — міф іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. міф — (від грецьк. mytos — перекази, легенда) характерне для первісної свідомості синкретичне відображення дійсності у вигляді чуттєво-конкретних персоніфікацій і одухотворених істот, які уявляються цілком реальними Словник іншомовних соціокультурних термінів
  3. міф — див. вигадка Словник синонімів Вусика
  4. міф — -у, ч. 1》 Стародавня народна оповідь про явища природи, історичні події тощо або фантастичні оповідання про богів, обожнених героїв, уявних істот. 2》 перен. Щось вигадане, неіснуюче, фантастичне. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. міф — див. міт Словник чужослів Павло Штепа
  6. міф — МІФ, у, ч. 1. Стародавня народна оповідь про явища природи, історичні події тощо або фантастичні оповідання про богів, обожнених героїв, уявних істот. Словник української мови у 20 томах
  7. міф — • міф (грец. μυθος — переказ) 1) Оповідання про богів, духів, надприродні сили, про першопредків, героїв, які брали участь у створенні самого світу, його елементів як природних, так і культурних. Українська літературна енциклопедія
  8. міф — (від грец. μύθος – слово, сказання) 1. Легенда, сказання про вірування давніх народів щодо походження Землі, Всесвіту, явищ природи, про богів, міфолегендарних героїв (Одіссей та ін.). 2. Переносно – вигадка. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. міф — Символічна оповідь, що передає уявлення певної людської спільноти про виникнення божеств, світу, людини, інституцій, технік і обрядів; як складова вірувань людей на ранніх етапах розвитку був зразковою моделлю для людської поведінки, вчинків і сподівань на майбутнє. Універсальний словник-енциклопедія
  10. міф — МІФ (грецьк. μύσος — переказ) — 1) Оповіді про богів, духів, героїв, про надприродні сили, предків і першолюдей, які брали участь у створенні Землі і Всесвіту, взагалі їхніх як природних, так і людських складників. Філософський енциклопедичний словник
  11. міф — ЛЕГЕ́НДА (народне оповідання, часто з елементами казковості), СКАЗА́ННЯ, ПЕРЕ́КАЗ, МІФ (тільки з елементами казковості); СА́ГА (давньоскандинавська і давньоірландська). І легенди про героїв йдуть серед народу... (М. Шпак); ... Словник синонімів української мови