1. Словник української мови в 11 томах

наболіти

НАБОЛІ́ТИ, і́є, док.

1. Стати болісним від тривалих болів, незручного положення і т. ін.

Від тривалого похнюплення Іванові вже наболіли шийні м’язи (Рудь, Гомін.., 1959, 45);

// перен. Стати дуже вразливим, чутливим від тривалих переживань, страждань (про душу, серце).

Ах, той Йон!.. У неї серце так наболіло через нього, в неї голова така намучена від думок про нього… (Коцюб., І, 1955, 246);

[Оксана:] Андрійку мій! То ти, живий?! Ой, як наболіло по тобі серце!.. (Мороз, П’єси, 1959, 19).

2. перен. Постійно тривожачи, хвилюючи кого-небудь, стати надто тяжким, нестерпним.

От якби мати вірну дружину, тиху, сумирну, щоб перед нею можна було розкрити своє серце, показати, що там наболіло, запеклося, що труїть чоловіка (Коцюб., І, 1955, 22);

Те, що пропонував Мурашко, всім наболіло, кожного, видно, зачіпало за живе (Гончар, Таврія, 1952, 256);

Вона говорила про все, що наболіло їй, над чим вона багато думала в довгі самотні вечори і безсонні ночі (Гур., Життя, 1954, 174).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наболіти — наболі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. наболіти — -іє, док. 1》 Стати болісним від тривалих болів, незручного положення і т. ін. || перен. Стати дуже вразливим, чутливим від тривалих переживань, страждань (про душу, серце). 2》 перен. Постійно тривожачи, хвилюючи кого-небудь, стати надто тяжким, нестерпним. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наболіти — НАБОЛІ́ТИ, і́є, док. 1. Стати болісним від тривалих болів, незручного положення і т. ін. Від тривалого похнюплення Іванові вже наболіли шийні м'язи (М. Рудь); // перен. Стати дуже вразливим, чутливим від тривалих переживань, страждань (про душу, серце). Словник української мови у 20 томах
  4. наболіти — се́рце боли́ть / заболі́ло (зболі́ло, наболі́ло); душа́ боли́ть (зболі́ла) чиє (чия), у кого і без додатка. Хто-небудь тяжко переживає з якогось приводу, уболіває, тривожиться за кого-, що-небудь. Дітки плачуть, а в матері серце болить (М. Фразеологічний словник української мови
  5. наболіти — НАБОЛІ́ТИ (постійно тривожачи, хвилюючи кого-небудь, стати надто тяжким, нестерпним); ЗАПЕКТИ́СЯ (про важкі переживання, образу і т. ін. — міцно осісти, не проходити). — Недок.: запіка́тися. Словник синонімів української мови
  6. наболіти — Наболіти, -лію, -єш гл. Наболѣть. На боліло серденько від жалю. Словник української мови Грінченка