1. Словник української мови у 20 томах

наболіти

НАБОЛІ́ТИ, і́є, док.

1. Стати болісним від тривалих болів, незручного положення і т. ін.

Від тривалого похнюплення Іванові вже наболіли шийні м'язи (М. Рудь);

// перен. Стати дуже вразливим, чутливим від тривалих переживань, страждань (про душу, серце).

Ах, той Йон!.. У неї серце так наболіло через нього, в неї голова така намучена від думок про нього... (М. Коцюбинський);

[Оксана:] Андрійку мій! То ти, живий?! Ой, як наболіло по тобі серце!.. (З. Мороз).

2. перен. Постійно тривожачи, хвилюючи кого-небудь, стати надто тяжким, нестерпним.

Те, що пропонував Мурашко, всім наболіло, кожного, видно, зачіпало за живе (О. Гончар);

Вона говорила про все, що наболіло їй, над чим вона багато думала в довгі самотні вечори і безсонні ночі (О. Гуреїв);

Я порушив це питання тому, що вже надто наболіло (з газ.).

◇ (1) Наболі́ти на душі́ – надто схвилювати, збентежити, занепокоїти, викликавши переживання.

Люди не відразу розговорилися. А розговорившись, виклали все, що наболіло на душі (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наболіти — наболі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. наболіти — -іє, док. 1》 Стати болісним від тривалих болів, незручного положення і т. ін. || перен. Стати дуже вразливим, чутливим від тривалих переживань, страждань (про душу, серце). 2》 перен. Постійно тривожачи, хвилюючи кого-небудь, стати надто тяжким, нестерпним. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наболіти — се́рце боли́ть / заболі́ло (зболі́ло, наболі́ло); душа́ боли́ть (зболі́ла) чиє (чия), у кого і без додатка. Хто-небудь тяжко переживає з якогось приводу, уболіває, тривожиться за кого-, що-небудь. Дітки плачуть, а в матері серце болить (М. Фразеологічний словник української мови
  4. наболіти — НАБОЛІ́ТИ (постійно тривожачи, хвилюючи кого-небудь, стати надто тяжким, нестерпним); ЗАПЕКТИ́СЯ (про важкі переживання, образу і т. ін. — міцно осісти, не проходити). — Недок.: запіка́тися. Словник синонімів української мови
  5. наболіти — НАБОЛІ́ТИ, і́є, док. 1. Стати болісним від тривалих болів, незручного положення і т. ін. Від тривалого похнюплення Іванові вже наболіли шийні м’язи (Рудь, Гомін.., 1959, 45); // перен. Словник української мови в 11 томах
  6. наболіти — Наболіти, -лію, -єш гл. Наболѣть. На боліло серденько від жалю. Словник української мови Грінченка