1. Словник української мови в 11 томах

набраний

НА́БРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до набра́ти 1, 2, 5 — 10.

Пити йому, власне, не хотілося, але він теж став дудлити цю теплу вже воду, набрану сьогодні на Центральній з артезіана (Гончар, Тронка, 1963, 35);

Мав [Спориш] особливий дар до виучування свіжо набраних рекрутів військової муштри (Фр., II, 1950, 273);

Мозаїка "Врожай" набрана легко з тонким смаком (Рад. Укр., 13. IV 1958, 3);

Стаття була вже набрана і навіть зверстана, коли ми одержали листа з Петербурга про скасування пресловутої резолюції (Ленін, 16, 1949, 51);

Вона глянула на матерію, набрану на спідницю (Н.-Лев., II, 1956, 293).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набраний — на́браний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. набраний — На́браний. Наповнений. Дівка звернула ся, схилила ся до кошика, що був набраний усяким скляним товаром (Галіп, 4) // пол. nabrać — набрати, накласти, наповнити, nabrać pełne kieszenie — наповнити кишені. Українська літературна мова на Буковині
  3. набраний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до набрати 1), 2), 5-10). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. набраний — НА́БРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до набра́ти 1, 2, 5–10. Пити йому, власне, не хотілося, але він теж став дудлити цю теплу вже воду, набрану сьогодні на Центральній з артезіана (О. Словник української мови у 20 томах