набухати
НАБУ́ХАТИ, аю, аєш, док., перех., розм.
1. Накласти, накидати, налити і т. ін. багато чого-небудь.
Набухали дров у піч.
2. Набити кого-небудь, нанести удари комусь.
Набухали кулаками по спині.
НАБУХА́ТИ, а́є, недок., НАБУ́ХНУТИ, не; мин. ч. набу́х, ла, ло; док.
1. Збільшуватися в об’ємі, розпухати (від припливу крові, молока і т. ін.).
— Говори! — наказує дід, і Максим бачить, що на його шиї набухають грубі, покривлені жили (Стельмах, І, 1962, 241).
2. Збільшуватися від наповнення у процесі росту соками, поживними речовинами.
Лагідно пригрівало сонце, набухали, починали зеленіти бруньки на деревах (Ряб., Жайворонки, 1957, 214);
Вже в полі чорніли бугри, набух чорнолоз (Горд., II, 1959, 25).
3. Насичуючись вологою, розширюватися, збільшуватися в об’ємі.
При насиченні водою глина дуже набухає, стає пластичною і липкою, при висиханні дає усадку, а поверхня її розтріскується (Довідник сіль. будівельника, 1956, 31);
При запарюванні солома набухає й добре розм’якшується (Рад. Укр., 12.11 1964, 1).
4. перен. Переповнюватися чим-небудь.
Вузькі очі Хвоста набухли гнівом (Стельмах, Хліб.., 1959, 341);
Річка уже набухає по-весняному, талі води плесами розіллялися поверх криги (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 119).
Значення в інших словниках
- набухати — набу́хати дієслово доконаного виду розм. набуха́ти дієслово недоконаного виду набрякати Орфографічний словник української мови
- набухати — див. бубнявіти; проростати Словник синонімів Вусика
- набухати — I наб`ухати-аю, -аєш, док., перех., розм. 1》 Накласти, накидати, налити і т. ін. багато чого-небудь. 2》 Набити кого-небудь, нанести удари комусь. Набухали кулаками по спині. II набух`ати-ає, недок., набухнути, -не; мин. ч. набух, -ла, -ло; док. Великий тлумачний словник сучасної мови
- набухати — Бубнявіти, бубніти, набубнявіти, набубнявіти, побубнявіти, набрякати, набрякнути, понабрякати, збрякати, збрякнути, позбрякати, див. розбухати Словник чужослів Павло Штепа
- набухати — НАБУХА́ТИ, а́є, недок., НАБУ́ХНУТИ, не; мин. ч. набу́х, ла, ло; док. 1. Збільшуватися в об'ємі, розпухати (від припливу крові, молока і т. ін.). – Говори! – наказує дід, і Максим бачить, що на його шиї набухають грубі, покривлені жили (М. Словник української мови у 20 томах
- набухати — ПОБИ́ТИ кого (ударами завдати болю, пошкоджень тіла), НАБИ́ТИ, ОББИ́ТИ кому що, рідше, ВСИ́ПАТИ кому, розм., НАСИ́ПАТИ кому, розм., НАДАВА́ТИ кому, розм., НАКЛА́СТИ кому, розм., НАКЛЕПА́ТИ кому що, розм., ВІДДУБА́СИТИ розм., НАДУБА́СИТИ розм. Словник синонімів української мови
- набухати — Набухати, -хаю, -єш гл. 1) Наколотить. Набухали кулаччям по спині. 2) Налить или наложить слишкомъ много. Словник української мови Грінченка