1. Словник української мови в 11 томах

набігці

НА́БІГЦІ, присл., розм. На бігу, під час руху.

— А чого се ми втікаємо, дядьку? — пита Хапко. — Хто втікає? — відпитує набігці дядько (Вовчок, VI, 1956, 283).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набігці — присл., розм. На бігу, під час руху. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. набігці — НА́БІГЦІ, присл., розм. На бігу, під час руху. – А чого се ми втікаємо, дядьку? – пита Хапко. – Хто втікає? – відпитує набігці дядько (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах