навальний

НАВА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Який відбувається дуже швидко й напружено.

Після битв і походів навальних .. на спокійних станках арсенальних спочивають багнети в чохлах (Уп., Вітч. миру, 1951, 79);

Партизанська атака була навальною. Я бачив, як ішли партизани на ворога (Збан., Над Десною, 1951, 21);

// Який відзначається силою і швидкістю руху.

Після навального дощу стояли в дворі, на стежках, калюжі забрудненої води, під ногами розбризкувалася розквашена земля (Ле Наливайко, 1957, 144);

Навальний вітер рве полу на кидки, — Ні затишку, ні проблиску ніде (Бажан, Роки 1957, 285);

// Дуже великий, значний.

Час плинув далі, плинув без упину, з навальною швидкістю (Загреб. Спека, 1961, 83);

Мусив [санбат] переїздити в інші місце.. До цього готувалося все з навальною поквапністю (Ле, В снопі.., 1960, 290).

2. Настирливий і сильний.

Серед ночі Юрко прокинувся від навального гуркоту в двері (Коз., Вибр., 1947 32).

3. Невідкладний, терміновий і у великій кількості.

Праця, швидка, навальна, подобалась їй (Коз., Сальвія. 1959, 27);

Зо дня на день складалася якась навальна праця (Ле, Міжгір’я, 1953, 158).

◊ Нава́льна зима́ — сніговита зима;

Нава́льні хліба́ — буйні хліба.

Цього [1961] року ще заздалегідь було відомо, що хліба будуть високорослі і навальні (Рад. Укр., 4. VIII 1961, 3);

Нава́льні хма́ри — густі дощові хмари.

Знявся раптовий буряний вітер. Він ніс із собою навальні хмари (Шиян, Партиз. край, 1946, 6).