1. Словник української мови в 11 томах

навантажувач

НАВАНТА́ЖУВАЧ, а, ч.

1. Людина, яка займається вантаженням; вантажник.

Вчорашній вантажник нині став висококваліфікованим механізатором, що володіс професіями крановщика, водія, навантажувача (Ком. Укр., 7, 1966, 60).

2. спец. Пристрій для вантаження чого-небудь.

Молоді гірники побачили, що за допомогою навантажувача можна полегшити працю і більше видати руди (Чорн., Красиві люди, 1961, 77);

Промисловість успішно освоює виробництво десятків типів сільськогосподарських навантажувачів і розвантажувачів (Наука.., 6, 1959, 51).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навантажувач — наванта́жувач 1 іменник чоловічого роду, істота вантажник наванта́жувач 2 іменник чоловічого роду пристрій Орфографічний словник української мови
  2. навантажувач — -а, ч. 1》 Людина, яка займається вантаженням; вантажник. 2》 спец. Пристрій для вантаження чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. навантажувач — НАВАНТА́ЖУВАЧ, а, ч. 1. Той, хто навантажує що-небудь; вантажник. Вчорашній вантажник нині став висококваліфікованим механізатором, що володіс професіями крановщика, водія, навантажувача (з публіц. літ.). 2. спец. Пристрій для вантаження чого-небудь. Словник української мови у 20 томах
  4. навантажувач — ВАНТА́ЖНИК (робітник, що займається вантаженням), НАВАНТА́ЖУВАЧ, НАВАНТА́ЖНИК, НАВА́ЛЬНИК (шахтар, який навантажує вагонетки вугіллям, рудою); ДО́КЕР (портовий вантажник). Двері розчиняються і двоє вантажників вносять великий ящик (І. Словник синонімів української мови