навантажувач

ВАНТА́ЖНИК (робітник, що займається вантаженням), НАВАНТА́ЖУВАЧ, НАВАНТА́ЖНИК, НАВА́ЛЬНИК (шахтар, який навантажує вагонетки вугіллям, рудою); ДО́КЕР (портовий вантажник). Двері розчиняються і двоє вантажників вносять великий ящик (І. Кочерга); Володіє (механізатор) професіями кранівника, водія, навантажувача (з журналу); Чорне золото із лави Полилося як вода. І навальники сказали: — Добрі нині наші справи (С. Воскрекасенко); Треба мати хист докера, щоб понести на собі такий тягар (Ю. Смолич).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навантажувач — наванта́жувач 1 іменник чоловічого роду, істота вантажник наванта́жувач 2 іменник чоловічого роду пристрій Орфографічний словник української мови
  2. навантажувач — -а, ч. 1》 Людина, яка займається вантаженням; вантажник. 2》 спец. Пристрій для вантаження чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. навантажувач — НАВАНТА́ЖУВАЧ, а, ч. 1. Той, хто навантажує що-небудь; вантажник. Вчорашній вантажник нині став висококваліфікованим механізатором, що володіс професіями крановщика, водія, навантажувача (з публіц. літ.). 2. спец. Пристрій для вантаження чого-небудь. Словник української мови у 20 томах
  4. навантажувач — НАВАНТА́ЖУВАЧ, а, ч. 1. Людина, яка займається вантаженням; вантажник. Вчорашній вантажник нині став висококваліфікованим механізатором, що володіс професіями крановщика, водія, навантажувача (Ком. Укр., 7, 1966, 60). 2. спец. Словник української мови в 11 томах