навантажувач
ВАНТА́ЖНИК (робітник, що займається вантаженням), НАВАНТА́ЖУВАЧ, НАВАНТА́ЖНИК, НАВА́ЛЬНИК (шахтар, який навантажує вагонетки вугіллям, рудою); ДО́КЕР (портовий вантажник). Двері розчиняються і двоє вантажників вносять великий ящик (І. Кочерга); Володіє (механізатор) професіями кранівника, водія, навантажувача (з журналу); Чорне золото із лави Полилося як вода. І навальники сказали: — Добрі нині наші справи (С. Воскрекасенко); Треба мати хист докера, щоб понести на собі такий тягар (Ю. Смолич).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- навантажувач — наванта́жувач 1 іменник чоловічого роду, істота вантажник наванта́жувач 2 іменник чоловічого роду пристрій Орфографічний словник української мови
- навантажувач — -а, ч. 1》 Людина, яка займається вантаженням; вантажник. 2》 спец. Пристрій для вантаження чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- навантажувач — НАВАНТА́ЖУВАЧ, а, ч. 1. Той, хто навантажує що-небудь; вантажник. Вчорашній вантажник нині став висококваліфікованим механізатором, що володіс професіями крановщика, водія, навантажувача (з публіц. літ.). 2. спец. Пристрій для вантаження чого-небудь. Словник української мови у 20 томах
- навантажувач — НАВАНТА́ЖУВАЧ, а, ч. 1. Людина, яка займається вантаженням; вантажник. Вчорашній вантажник нині став висококваліфікованим механізатором, що володіс професіями крановщика, водія, навантажувача (Ком. Укр., 7, 1966, 60). 2. спец. Словник української мови в 11 томах