навар
НАВА́Р, у, ч.
1. Рідина, насичена соком тієї речовини, того продукту, що в ній вариться, заварюється і т. ін.
— А зараз рекомендую прополоскати зуби наваром дубової кори (Збан., Єдина, 1959, 200);
В темнику стоїть дев’ятиденний навар із вовчого лика (Стельмах, Хліб.., 1959, 554);
// Жир, що спливає на поверхні рідкої їжі при варінні в ній тваринних продуктів.
2. рідко. Твердий осадок на стінках посудини, у якій що-небудь кипить, випаровується; накип.
— Оскардами не лише зрубують навар в котлах, — дізнався Оверко, — а також тешуть дикий камінь (Горд., II, 1959, 113).
3. техн., рідко. Те саме, що нава́рка.
— У нас поліпшилася справа зі свердлами. Ось уже два тижні ми працюємо долотами твердого навару (Донч., II, 1956. 168).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- навар — нава́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- навар — див. вигода Словник синонімів Вусика
- навар — -у, ч. 1》 Рідина, насичена соком тієї речовини, того продукту, що в ній вариться, заварюється і т. ін. || Жир, що спливає на поверхні рідкої їжі під час варіння в ній тваринних продуктів. 2》 рідко. Великий тлумачний словник сучасної мови
- навар — (зілля) вивар, звар Словник чужослів Павло Штепа
- навар — НАВА́Р¹, у, ч. 1. Рідина, насичена соком тієї речовини, того продукту, що в ній вариться, заварюється і т. ін. – А зараз рекомендую прополоскати зуби наваром дубової кори (Ю. Збанацький); В темнику стоїть дев'ятиденний навар із вовчого лика (М. Словник української мови у 20 томах
- навар — ВІДВА́Р (рідина, у якій що-небудь варилось), НАВА́Р, ТРУ́НОК, ВИ́ВАР, ЩЕ́РБА заст. Дівчина випила приписану порцію відвару (І. Франко); В темнику стоїть дев'ятиденний навар із вовчого лика (М. Стельмах); (Маруся:) Бабусю, дайте мені привороту!.. (Баба:) . Словник синонімів української мови
- навар — Нава́р, -ру, -рові; -ва́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)