наварений
НАВА́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до навари́ти.
Не треба тепер витрачати час на заточування робочих органів культиваторів. І долота, і лапи, і бритви наварені сормайтом — чудодійним сплавом, який не тільки подовжує строк служби цих робочих органів у десять раз, а й робить їх самозаточувальними (Рад. Укр., 7.VI 1962, 2);
// У знач. прикм.
Наварений метал луснув, і саме цю тріщину на місці зварки і постарався зафарбувати Кирило Сидорович (Собко, Звич. життя, 1957. 99);
// нава́рено, безос. присудк. сл.
Посадили молодих за стіл; страви ж було усякої наварено, була ж і горілка, була й варена (Кв.-Осн., II, 1956, 218);
На ньому [тракторі] немає живого місця — ту деталь зварено електрикою, ту припасовано з іншої системи, ту знято з танка, ту .розточено, наварено вищерблені зубці (Ю. Янов., II, 1954, 134).
Значення в інших словниках
- наварений — нава́рений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- наварений — [навареинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- наварений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до наварити. || наварено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наварений — НАВА́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до нава́рювати¹ 2. Не треба тепер витрачати час на заточування робочих органів культиваторів. І долота, і лапи, і бритви наварені сормайтом – чудодійним сплавом... Словник української мови у 20 томах
- наварений — Нава́рений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)