1. Словник української мови в 11 томах

нависаючий

НАВИСА́ЮЧИЙ, а, с. Дієпр. акт. теп. ч. до нависа́ти.

На полях незміримих Сибіри всемогуча панує зима, понад нею.. без кінця і без міри нависаюча хмара дріма (Фр., XIII, 1954, 403).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нависаючий — НАВИСА́ЮЧИЙ, а, с. Який нависає. На полях незміримих Сибіри [Сибіру] всемогуча панує зима, понад нею .. без кінця і без міри нависаюча хмара дріма (І. Франко); Травми ясен відбуваються найчастіше через неточно зроблену зубну коронку або нависаючий край пломби (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах