1. Словник української мови в 11 томах

наводчик

НАВО́ДЧИК, а, ч.

1. Боєць, який наводить гармату і т. ін. на ціль.

Чудовий-таки наводчик був Семен, Гончаренко! — рідко який снаряд не попадав у ціль (Головко, І, 1957, 288);

Наводчики розуміють мене; беруть прямий приціл (Сміл., Сад, 1952, 90).

2. Той, хто займається наведенням чого-небудь.

Наводчик переправ; Наводчик прожекторів.

3. рідко. Той, хто наводить (у 1 знач.) кого-небудь на щось.

Ота бідняцька голота добровільно зголошувалась у наводчики російським солдатам. Показувала їм таємні схови, де багаті газди переховували вгодованих.. свиней (Вільде, Сестри.., 1958, 19).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наводчик — наво́дчик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. наводчик — -а, ч. Те саме, що навідник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наводчик — див. навідник Словник чужослів Павло Штепа
  4. наводчик — НАВО́ДЧИК¹, а, ч. Те саме, що навідни́к. Наводчики розуміють мене; беруть прямий приціл (Л. Смілянський); Ніяких відхилень. Крім того, уважно дивись, щоб наводчики. заметушившись, не перебріхували. Щоразу сам перевіряй установки (О. Словник української мови у 20 томах