1. Словник української мови в 11 томах

навідлі

НАВІ́ДЛІ, присл., діал.

1. Навідліг.

[Панас:] Якби ж я його побив абощо… А то так тільки, мазнув його навідлі… (Кроп., І, 1958, 131);

Щосили розмахнувши своїм довгим батогом, вартовий хльоснув хижака навідлі, і шуліка каменем звалився на суху землю (Досв., Гюлле, 1961, 61).

Наві́длі ки́дати і т. ін. — розмахнувшись, з силою кидати що-небудь від себе.

Коли штани були готові, Вустя навідлі кинула їх братові (Гончар, Таврія, 1952, 234).

2. На певній відстані.

Три сосни стоять — одна навідлі, інші двоє близенько в парі (Перв., Нова лірика, 1937, 208).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навідлі — див. навідліг Словник синонімів Вусика
  2. навідлі — присл., діал. 1》 Навідліг. 2》 На певній відстані. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. навідлі — НАВІ́ДЛІ, присл., діал. 1. Навідліг. Правда, як олива, випливе наверх, – сказав Комашко, вдаривши рукою навідлі об стіл (І. Нечуй-Левицький); [Панас:] Якби ж я його побив абощо... А то так тільки, мазнув його навідлі... (М. Словник української мови у 20 томах
  4. навідлі — Наві́длі, наві́дліг, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. навідлі — Навідлі, навідлів, навідліг нар. Наотмашь. X. С. VII. 451. Словник української мови Грінченка