1. Словник української мови в 11 томах

навіки

НАВІ́КИ, присл.

1. Назавжди.

Тепер сняться мені ті гострі милі очі, але що було, те навіки минуло (Н.-Лев., II, 1956, 108);

Нещодавно ми з Волоковим відвідали оте навіки пам’ятне нам з сорок другого року містечко (Коз., Гарячі руки, 1960, 108).

Замо́вкнути наві́ки (наві́к) див. замо́вкнути.

2. У значній мірі, надзвичайно, дуже.

Він був чоловік поважний і ходив усе понурою, а серцем був палкий навіки (Вовчок, І, 1955, 144);

Василина перелякалась навіки, хапала все з стола і ховала під лавку (Н.-Лев., II, 1956, 56);

Найбільше за всіх жалкує [Настя], що він їде з села. Навіть її навіки злющі очі беруться якоюсь тінню (Стельмах, II, 1962, 169);

// Повністю, цілком.

Погоріли ми навіки І нічого не зісталось! (Щог., Поезії, 1958, 136);

— Ой, який же бо ти дужий! Коли б ще трохи дужче — задушив би мене навіки! (Вовчок, І, 1955, 158).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навіки — НАВІКИ, НАВІК – НА ВІКИ, НА ВІКИ, НА ВІК Навіки, навік, присл. Назавжди; повністю, цілком тощо: навіки-віків, замовкнути навіки, навіки минуло, навік-віки, навік-віків. На віки, на віки, на вік, ім. з прийм. Ви погубили мене на віки вічні (Г. Літературне слововживання
  2. навіки — пр., навічно, навік, НАЗАВЖДИ, навік-віки, навік-віків, навіки-віків. Словник синонімів Караванського
  3. навіки — присл. 1》 Назавжди. 2》 Значною мірою, надзвичайно, дуже. Навіки гарно. || Повністю, цілком. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. навіки — НАВІ́КИ, присл. 1. Назавжди. Нехай свище буря, Ревуть гуррикани, – Закрились навіки, загоїлись рани (П. Куліш); Нещодавно ми з Волоковим відвідали оте навіки пам'ятне нам з сорок другого року містечко (В. Словник української мови у 20 томах
  5. навіки — наві́ки прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  6. навіки — вуста́ зімкну́лися наві́ки у кого, чиї. Хто-небудь помер. Одного разу кволим голосом покликала (мати) дочку до себе, хотіла щось сказати, та так і не сказала. Вуста її зімкнулися навіки (Д. Ткач). Фразеологічний словник української мови
  7. навіки — НАЗА́ВЖДИ́ (на весь час, на все життя), НАВІ́КИ (НАВІ́К), НАВІ́ЧНО, НАВІ́КИ-ВІКІ́В (НАВІ́К-ВІ́КИ) (НАВІ́К-ВІКІ́В) підсил., НА ВІ́КИ (ВІ́ЧНІ) підсил., НАЗА́ВШЕ розм., НАЗО́ВСІМ розм., ЗО́ВСІМ розм., В БЕ́ЗРІК (НА БЕ́ЗРІК) розм. Словник синонімів української мови