навіки
НАВІ́КИ, присл.
1. Назавжди.
Нехай свище буря, Ревуть гуррикани, – Закрились навіки, загоїлись рани (П. Куліш);
Нещодавно ми з Волоковим відвідали оте навіки пам'ятне нам з сорок другого року містечко (В. Козаченко);
Щось надломилося в їхньому коханні, щось велике і – навіки (Р. Іваничук);
Було в тих покоях і те, що приваблювало Роксолану, мовби повертаючи в навіки втрачений світ (П. Загребельний);
Поезіє, сонце моє оранжеве! Щомиті якийсь хлопчисько Відкриває тебе для себе, Щоб стати навіки соняшником (І. Драч).
2. Значною мірою, надзвичайно, дуже.
Він був чоловік поважний і ходив усе понурою, а серцем був палкий навіки (Марко Вовчок);
Василина перелякалась навіки, хапала все з стола і ховала під лавку (І. Нечуй-Левицький);
Найбільше за всіх жалкує [Настя], що він їде з села. Навіть її навіки злющі очі беруться якоюсь тінню (М. Стельмах);
// Повністю, зовсім.
– Ой, який же бо ти дужий! Коли б ще трохи дужче – задушив би мене навіки! (Марко Вовчок);
Погоріли ми навіки І нічого не зісталось! (Я. Щоголів).
– Сла́ва Ісу́су! – Наві́ки Сла́ва! див. сла́ва.
◇ (1) Грім би поби́в наві́ки на би́тій доро́зі (д) див. грім;
(2) Грім би приби́в наві́ки на би́тій доро́зі (д) див. грім;
Зімкну́ти уста́ наві́ки (наві́к) див. змика́ти;
Змо́вкнути (змо́вкти) наві́ки (наві́к) див. змовка́ти;
О́чі скліпи́ти наза́вжди́ (наві́ки) див. о́ко¹;
Сплю́щити [наві́ки] о́чі див. сплю́щувати;
Спочива́ти (спа́ти) / спочи́ти (засну́ти) наві́ки (дові́ку, ві́чним (вікові́чним) сном) див. спочива́ти;
Уста́ (вуста́) зімкну́лися (зі́мкну́ться) наві́ки див. уста́;
(3) Хоч грім би поби́в наві́ки на би́тій доро́зі (д) див. грім;
[Хоч] грім би поби́в (приби́в) [наві́ки] на би́тій доро́зі див. грім;
(4) Хоч грім би приби́в наві́ки на би́тій доро́зі (д) див. грім;
Цу́рка наві́ки див. цу́рка.
Значення в інших словниках
- навіки — НАВІКИ, НАВІК – НА ВІКИ, НА ВІКИ, НА ВІК Навіки, навік, присл. Назавжди; повністю, цілком тощо: навіки-віків, замовкнути навіки, навіки минуло, навік-віки, навік-віків. На віки, на віки, на вік, ім. з прийм. Ви погубили мене на віки вічні (Г. Літературне слововживання
- навіки — пр., навічно, навік, НАЗАВЖДИ, навік-віки, навік-віків, навіки-віків. Словник синонімів Караванського
- навіки — присл. 1》 Назавжди. 2》 Значною мірою, надзвичайно, дуже. Навіки гарно. || Повністю, цілком. Великий тлумачний словник сучасної мови
- навіки — наві́ки прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- навіки — вуста́ зімкну́лися наві́ки у кого, чиї. Хто-небудь помер. Одного разу кволим голосом покликала (мати) дочку до себе, хотіла щось сказати, та так і не сказала. Вуста її зімкнулися навіки (Д. Ткач). Фразеологічний словник української мови
- навіки — НАЗА́ВЖДИ́ (на весь час, на все життя), НАВІ́КИ (НАВІ́К), НАВІ́ЧНО, НАВІ́КИ-ВІКІ́В (НАВІ́К-ВІ́КИ) (НАВІ́К-ВІКІ́В) підсил., НА ВІ́КИ (ВІ́ЧНІ) підсил., НАЗА́ВШЕ розм., НАЗО́ВСІМ розм., ЗО́ВСІМ розм., В БЕ́ЗРІК (НА БЕ́ЗРІК) розм. Словник синонімів української мови
- навіки — НАВІ́КИ, присл. 1. Назавжди. Тепер сняться мені ті гострі милі очі, але що було, те навіки минуло (Н.-Лев., II, 1956, 108); Нещодавно ми з Волоковим відвідали оте навіки пам’ятне нам з сорок другого року містечко (Коз., Гарячі руки, 1960, 108). Словник української мови в 11 томах