1. Словник української мови в 11 томах

нагарбати

НАГА́РБАТИ, аю, аєш, док., перех., розм.

1. Грабуючи, захоплюючи чуже, привласнити багато чого-небудь.

[Іван:] У однім селі та жив собі заможний чоловік, ще за кріпацтва він отаманував, так грошей нагарбав стільки, що, може, його і в дві тисячі не вбереш (Кроп., І, 1958, 83);

Нагарбав [Матюха] за революцію: ліс даром, робочі даром, суботники якісь установляв (Головко, II, 1957, 22).

2. Брати, захоплювати з собою в якій-небудь кількості.

Хто йде, — горох скубне: гребець скубне у жменю; Іде косар і жнець — нагарбають в кишеню (Г.-Арт., Байки.., 1958, 60).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нагарбати — нага́рбати дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. нагарбати — див. красти Словник синонімів Вусика
  3. нагарбати — -аю, -аєш, док., перех., розм. 1》 Грабуючи, захоплюючи чуже, привласнити багато чого-небудь. 2》 Брати, захоплювати з собою в якій-небудь кількості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. нагарбати — НАГА́РБАТИ, аю, аєш, док., чого, розм. 1. Грабуючи, захоплюючи чуже, привласнити багато чого-небудь. [Іван:] У однім селі та жив собі заможний чоловік, ще за кріпацтва він отаманував, так грошей нагарбав стільки, що, може... Словник української мови у 20 томах
  5. нагарбати — Нагарбати, -баю, -єш гл. Набрать много, нахватать. Помруть, — та нічого нагарбаного не візьмуть з собою. Мир. Пов. II. 42. Словник української мови Грінченка