наглухо
НА́ГЛУХО, присл. Дуже щільно, не лишаючи отворів.
Віконниці в будиночку зачинені наглухо (Донч., II, 1956, 104);
Павло забув, що їхні ворота вже давно забиті наглухо (Кучер, Трудна любов, 1960, 33);
Полісовщики мовчки доїжджають до наглухо огородженого дощаним парканом будинку (Стельмах, І, 1962, 89);
*Образно. Він мріяв про гімназію, але двері школи перед ним були наглухо зачинені (Чорн., Визвол. земля, 1959, 21);
// Дуже міцно, сильно; так, що не можна роз’єднати, перемістити.
Лавка наглухо прикріплена до стіни.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наглухо — на́глухо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- наглухо — присл. Дуже щільно, не лишаючи отворів. || Дуже міцно, сильно; так, що не можна роз'єднати, перемістити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наглухо — Щільно Словник чужослів Павло Штепа
- наглухо — НА́ГЛУХО, присл. Дуже щільно, не лишаючи отворів. Віконниці в будиночку зачинені наглухо (О. Донченко); Одно вікно забите наглухо, друге – наполовину (З. Мороз); Полісовщики мовчки доїжджають до наглухо огородженого дощаним парканом будинку (М. Словник української мови у 20 томах
- наглухо — ЩІ́ЛЬНО (так, щоб не було ніяких отворів, щілин), НА́ГЛУХО, ГЛУ́ХО. Більшість отрутохімікатів при правильному зберіганні в щільно закритій тарі в сухому приміщенні не втрачають своїх властивостей протягом багатьох років (з газети)... Словник синонімів української мови