1. Словник української мови в 11 томах

нагодовувати

НАГОДО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., НАГОДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Задовольняти чиї-небудь потреби в їжі; годувати вволю.

[Т і р ц а:] Не напувай слізьми малого сина, не нагодовуй молоком недолі (Л. Укр., II, 1951, 147);

Хутенько зварила [Харитя] куліш, нагодувала маму, сьорбнула й сама кілька ложок (Коцюб., І, 1955, 16);

Коли настала пора підкріпитися, Оленчук нагодував офіцера із власного вузлика (Гончар, II, 1959, 37);

// чим. Давати поїсти що-небудь.

— Заколеш підсвинка та м’ясом нагодуєш Калік, сиріток і старців (Г.-Арт., Байки.., 1958, 126);

Згадалась сусідка Вівдя, яка нагодувала хвору дитину гречаником (Донч., III, 1956, 7).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нагодовувати — нагодо́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. нагодовувати — -ую, -уєш, недок., нагодувати, -ую, -уєш, док., перех. Задовольняти чиї-небудь потреби в їжі; годувати досхочу. || чим. Давати поїсти що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нагодовувати — НАГОДО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., НАГОДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що і без прям. дод. 1. Давати кому-небудь їжу. Хутенько зварила [Харитя] куліш, нагодувала маму, сьорбнула й сама кілька ложок (М. Словник української мови у 20 томах
  4. нагодовувати — НАГОДУВА́ТИ кого чим і без додатка (задовольнити чию-небудь потребу в їжі), НАКОРМИ́ТИ заст.; НАСИТИ́ТИ кого і що, НАПХА́ТИ що чим, розм. (живіт, шлунок і т. ін.). — Недок.: нагодо́вувати, наси́чувати, напиха́ти. Словник синонімів української мови
  5. нагодовувати — Нагодо́вувати, -до́вую, -до́вуєш; нагодува́ти, -ду́ю, -ду́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)