нагодовувати
НАГОДУВА́ТИ кого чим і без додатка (задовольнити чию-небудь потребу в їжі), НАКОРМИ́ТИ заст.; НАСИТИ́ТИ кого і що, НАПХА́ТИ що чим, розм. (живіт, шлунок і т. ін.). — Недок.: нагодо́вувати, наси́чувати, напиха́ти. Край якогось села над ставком понапували й нагодували коней (В. Козаченко); Лишу тії дитинята, ой, самих їх лишу, не накормлю, не огрію, ані поколишу (Уляна Кравченко); Наситити голодного; Герман обідав швидко, аби наситити живіт (І. Франко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нагодовувати — нагодо́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- нагодовувати — -ую, -уєш, недок., нагодувати, -ую, -уєш, док., перех. Задовольняти чиї-небудь потреби в їжі; годувати досхочу. || чим. Давати поїсти що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нагодовувати — НАГОДО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., НАГОДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що і без прям. дод. 1. Давати кому-небудь їжу. Хутенько зварила [Харитя] куліш, нагодувала маму, сьорбнула й сама кілька ложок (М. Словник української мови у 20 томах
- нагодовувати — Нагодо́вувати, -до́вую, -до́вуєш; нагодува́ти, -ду́ю, -ду́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- нагодовувати — НАГОДО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., НАГОДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Задовольняти чиї-небудь потреби в їжі; годувати вволю. [Т і р ц а:] Не напувай слізьми малого сина, не нагодовуй молоком недолі (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах