1. Словник української мови в 11 томах

наголошувати

НАГОЛО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., НАГОЛОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док.

1. перех. Силою голосу чи підвищенням тону виділяти склад у слові або слово в реченні.

Безсуфіксні слова жіночого роду на —а (-я) наголошують переважно голосний кореня (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 485);

Говорячи, Андрій Петрович без притиску, але якось чудно наголошував то те, то те слово, буцімто в мові його був ще й інший сенс (Шовк., Людина.., 1962, 275);

— Я принаймні завжди був проти всякого втручання в мої особисті, — він наголосив це слово,— особисті справи (Смолич, І, 1958, 59).

2. перех. і неперех., що, на чому, на що, з спол. що, перен. Виділяти, підкреслювати, ставити на перший план якусь думку, якесь положення і т. ін.

Вони [молоді новелісти] наголошують відважність, наполегливість.. в характері радянської людини (Смолич, VI, 1959, 215);

Соціалістичний реалізм не тільки розкриває нові пізнавальні можливості літератури, а й особливо наголошує на її дійовій організуючій, перетворюючій ролі в суспільстві (Іст. укр. літ., II, 1956, 24);

Необхідно наголосити, що любов до землі неможлива без любові до праці, важкої, кропіткої праці в ім’я життя (Вітч., 6, 1961, 183).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наголошувати — (силою голосу підсилити щось) акцентувати, підкреслювати, виділяти що. Словник синонімів Полюги
  2. наголошувати — наголо́шувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. наголошувати — (думку) підкреслювати, виділяти, (звук) притискати, натискати <�робити наголос, вдаряти> на. Словник синонімів Караванського
  4. наголошувати — [наголошуватие] -уйу, -уйеиш Орфоепічний словник української мови
  5. наголошувати — -ую, -уєш, недок., наголосити, -ошу, -осиш, док. 1》 перех. Силою голосу чи підвищенням тону вирізняти склад у слові або слово в реченні. 2》 перех. і неперех., що, на чому, на що, із спол. що, перен. Вирізняти, підкреслювати, ставити на перший план якусь думку, якесь положення і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. наголошувати — НАГОЛО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., НАГОЛОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док. 1. що. Силою голосу чи підвищенням тону виділяти склад у слові або слово в реченні. Безсуфіксні слова жіночого роду на -а (-я) наголошують переважно голосний кореня (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  7. наголошувати — ВИДІЛЯ́ТИ (зосереджувати увагу на комусь-чомусь, робити помітним серед інших), ВИРІЗНЯ́ТИ, УВИРА́ЗНЮВАТИ, ВИПИНА́ТИ, ВИОКРЕ́МЛЮВАТИ рідше; ВІДТІ́НЮВАТИ, ВІДТІНЯ́ТИ (робити помітнішим, виразнішим що-небудь). — Док. Словник синонімів української мови
  8. наголошувати — Наго́лошувати, -шую, -шуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. наголошувати — Наголошувати, -шую, -єш сов. в. наголоси́ти, -шу́, -сиш, гл. 1) Провозглашать, провозгласить. Як би я знав, то наголосив би тебе дохтором на сході. Ромен. у. 2) Дѣлать, сдѣлать удареніе въ словѣ. Желех. 3) Только въ сов. в. Навопить, напричитывать. Наголосила повну голову. Словник української мови Грінченка