надавлювати
НАДА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАДАВИ́ТИ, давлю́, да́виш; мн. нада́влять; док.
1. перех. і неперех. Натискувати на що-небудь.
Дерев’яне рідке склепіння [штреку].. все ще тримало мільйоннотонний тягар породи,, що непереборно все нижче надавлював кріплення (Досв., Вибр., 1959, 344);
Глибоко всадив [Демид] лопату в землю, надавивши її ногою (Гр., II, 1963, 84);
Дід Остап посміхнувся і, як дитина, знову надавив грушу сирени (Епік, Тв., 1958, 583);
*Образно. Лихо знову так надавило на її душу — мов недавньої радості і не було (Мирний, III, 1954, 54);
// Стискаючи руками або налягаючи тілом, заподіювати фізичну незручність, біль.
— Батько матір б’ють! Усю на їх одежу порвали, звалили додолу, надавили і за горло давлять (Мирний, І, 1954, 157);
Тоня, впіймавши його, надавила, стала нагинати у воду (Гончар, Тронка, 1963, 231);
// перех. Торкаючись чого-небудь, заподіювати біль; намулювати.
Стали на ніч в Ярославі, Лежить русин десь на лаві. Всю ніч ока не стулив. Костомахи надавив (Фр., X, 1954, 122);
Мав мороку він велику. Бо п’ятак у черевику Відіграв одну лиш роль —Надавив йому мозоль! (С. Ол., Вибр., 1959, 147).
2. перех. Видавлювати яку-небудь кількість рідини з чогось.
— Оце їду в Сінеу олійки трохи надавити… — пояснює візник (Чаб., Балкан, весна, 1960, 87).
3. перех., розм. Давлячи, знищувати якусь кількість кого-, чого-небудь.
Надавити жуків.
Значення в інших словниках
- надавлювати — нада́влювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- надавлювати — див. давити Словник синонімів Вусика
- надавлювати — -юю, -юєш, недок., надавити, -давлю, -давиш; мн. надавлять; док. 1》 перех. і неперех.Натискувати на що-небудь. || Стискаючи руками або налягаючи тілом, заподіювати фізичну незручність, біль. || перех. Торкаючись чого-небудь, заподіювати біль; намулювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- надавлювати — НАДА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАДАВИ́ТИ, давлю́, да́виш; мн. нада́влять; док. 1. що, на що, кого і без дод. Давлячи, натискати на кого-, що-небудь. Гликерія почуває, як гаряча хвиля крові підіймається їй у груди, надавлює їх і вогнем суне до лиця (В. Словник української мови у 20 томах
- надавлювати — ДАВИ́ТИ на кого-що, кого, що (з силою налягати на когось-щось; налягати своєю вагою), НАДА́ВЛЮВАТИ на кого-що, ТИ́СНУТИ, НАТИСКА́ТИ (НАТИ́СКУВАТИ), НАДУ́ШУВАТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ кого, що, ПРИДУ́ШУВАТИ кого, що, ПРИГНІ́ЧУВАТИ (ПРИГНІТА́ТИ рідше) кого... Словник синонімів української мови
- надавлювати — Надавлювати, -люю, -єш сов. в. надавити, -влю́, -виш, гл. Надавливать, надавить, придавливать, придавить. Земля надавила йому груди. Левиц. І. 389. Словник української мови Грінченка