1. Великий тлумачний словник сучасної мови

надавлювати

нада́влювати

-юю, -юєш, недок., надавити, -давлю, -давиш; мн. надавлять; док.

1》 перех. і неперех.Натискувати на що-небудь.

|| Стискаючи руками або налягаючи тілом, заподіювати фізичну незручність, біль.

|| перех. Торкаючись чого-небудь, заподіювати біль; намулювати.

2》 перех. Видавлювати яку-небудь кількість рідини з чогось.

3》 перех., розм. Давлячи, знищувати якусь кількість кого-, чого-небудь. Надавити жуків.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надавлювати — нада́влювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. надавлювати — див. давити Словник синонімів Вусика
  3. надавлювати — НАДА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАДАВИ́ТИ, давлю́, да́виш; мн. нада́влять; док. 1. що, на що, кого і без дод. Давлячи, натискати на кого-, що-небудь. Гликерія почуває, як гаряча хвиля крові підіймається їй у груди, надавлює їх і вогнем суне до лиця (В. Словник української мови у 20 томах
  4. надавлювати — ДАВИ́ТИ на кого-що, кого, що (з силою налягати на когось-щось; налягати своєю вагою), НАДА́ВЛЮВАТИ на кого-що, ТИ́СНУТИ, НАТИСКА́ТИ (НАТИ́СКУВАТИ), НАДУ́ШУВАТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ кого, що, ПРИДУ́ШУВАТИ кого, що, ПРИГНІ́ЧУВАТИ (ПРИГНІТА́ТИ рідше) кого... Словник синонімів української мови
  5. надавлювати — НАДА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАДАВИ́ТИ, давлю́, да́виш; мн. нада́влять; док. 1. перех. і неперех. Натискувати на що-небудь. Дерев’яне рідке склепіння [штреку].. Словник української мови в 11 томах
  6. надавлювати — Надавлювати, -люю, -єш сов. в. надавити, -влю́, -виш, гл. Надавливать, надавить, придавливать, придавить. Земля надавила йому груди. Левиц. І. 389. Словник української мови Грінченка