надавлювати

НАДА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАДАВИ́ТИ, давлю́, да́виш; мн. нада́влять; док.

1. що, на що, кого і без дод. Давлячи, натискати на кого-, що-небудь.

Гликерія почуває, як гаряча хвиля крові підіймається їй у груди, надавлює їх і вогнем суне до лиця (В. Винниченко);

Дерев'яне рідке склепіння [штреку] .. все ще тримало мільйоннотонний тягар породи, що непереборно все нижче надавлював кріплення (Олесь Досвітній);

Івась, мов хто надавив його зразу, тонко-тонко заридав (Панас Мирний);

Глибоко всадив [Демид] лопату в землю, надавивши її ногою (Б. Грінченко);

Тонкі пальці твердо надавили курок (Г. Епік);

* Образно. Лихо знову так надавило на її душу – мов недавньої радості і не було (Панас Мирний);

// Стискаючи руками або налягаючи тілом, заподіювати фізичний біль або спричинювати незручність.

– Батько матір б'ють! Усю на їх одежу порвали, звалили додолу, надавили і за горло давлять (Панас Мирний);

Зваливши Костя на землю, лицем униз, надавив [Лановий] коліном, хапливо скинув з себе ремінний пояс і .. почав бити хлопця (В. Винниченко);

Тоня, впіймавши його [Віталія], надавила, стала нагинати у воду, як хлопчака, що не хоче купатитись, а він випручавшись, намагався побороти її, потопити (О. Гончар);

// що. Торкаючись якоїсь частини тіла, намулювати її.

Стали на ніч в Ярославі, Лежить русин десь на лаві, Всю ніч ока не стулив, Костомахи надавив (І. Франко);

Мав мороку він велику, Бо п'ятак у черевику Відіграв одну лиш роль – Надавив йому мозоль! (С. Олійник).

2. кого і без дод., перен., розм. Дуже дошкуляти, діймати чим-небудь, не даючи спокою комусь.

Аж зорі злічиш (як недуга надавить) (Номис);

Марина не раз і не два вмивалася рясними сльозами, як надавлять її злидні та недостачі (Панас Мирний).

3. чого і без дод. Вичавлювати яку-небудь кількість рідини з чогось.

Будзів було багато, вони були справді тверді, отже, доводилося добре надавлювати (Г. Хоткевич);

– Оце їду в Сінеу олійки трохи надавити... – пояснює візник (М. Чабанівський);

[Лука:] А я по три кіла [винограду] з лози зняв!.. Надавив вина... Частував ним усе село (Ю. Мокрієв);

Вже вони соків надавили, вже грибів наконсервували, і помідорів, і огірків,і чого тільки не наробили, насушили (М. Воробйов).

4. док., кого, чого, розм. Давлячи, знищити якусь кількість кого-, чого-небудь.

Надавити жуків.

5. на кого, перен., розм. Тиснути на кого-небудь, змушуючи робити, виконувати щось.

Всі бориславські предприємці [підприємці] згодилися на те, що тепер, коли розбурхана хвиля робітницького руху раптом притихла, треба з подвійною силою надавити на непокірних (І. Франко);

Як затявся старий. Ну, думає собі Понятовський, це він тут хоробрий. А от поїду я до Парижа та звідти на нього як надавлять із Версаля, то, не бійсь, підіжме хвоста (Г. Хоткевич);

Якщо намагатися надавити на аудиторію емоційно, це викликає опір (з навч. літ.).