1. Словник української мови в 11 томах

надокучливий

НАДОКУ́ЧЛИВИЙ, а, е. Який надокучає, набридає своїми діями, вчинками і т. ін.

Накрапав той надокучливий дрібненький дощик, який у нас на Україні звуть мрякою (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 157);

Терезка сиділа біля сина, який трохи придрімнув на ліжку, й відганяла надокучливих мух (Томч., Готель.., 1960, 253);

// Який не залишає в спокої; невідступний, настирливий.

— Намагався відігнати від себе надокучливу думку, а вона лізла в голову (Збан., Мор. чайка, 1959, 191).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надокучливий — надоку́чливий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. надокучливий — ДОКУЧЛИВИЙ, р навратливий; (спогад) невідступний, настирливий, налазливий. Словник синонімів Караванського
  3. надокучливий — див. докучливий; нав'язливий; небажаний Словник синонімів Вусика
  4. надокучливий — -а, -е. Який надокучає, набридає своїми діями, вчинками і т. ін. || Який не залишає в спокої; невідступний, настирливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. надокучливий — НАДОКУ́ЧЛИВИЙ, а, е. Який надокучає, набридає кому-небудь своїми діями, проханнями, вчинками і т. ін. або одноманітністю. Накрапав той надокучливий дрібненький дощик, який у нас на Україні звуть мрякою (В. Словник української мови у 20 томах
  6. надокучливий — НАБРИ́ДЛИВИЙ (який набридає своєю одноманітністю, частою повторюваністю, тривалістю тощо), ДОКУ́ЧЛИВИЙ, НАДОКУ́ЧЛИВИЙ, ОБРИ́ДЛИВИЙ, НАСТИ́РЛИВИЙ, НАСТИ́РНИЙ, НАДОЇ́ДЛИВИЙ розм. Словник синонімів української мови