надумуватися

НАДУ́МУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАДУ́МАТИСЯ, аюся, аешся, док.

1. Те саме, що надумувати 1.

Фактор ніби надумується і боком кидав свій вдоволений погляд на Білинського (Круш., Буденний хліб.., 1960, 72);

Кайдашиха надумалась піти до священика й просити його, щоб він освятив хати (Н.-Лев., II, 1956, 365);

Мучився той хлопець, мучився та й надумався признатись керівникові їхнього революційного гуртка (Цюпа, Три явори, 1958, 13);

Тож учора ввечері надумався [Семен] було написати їй листа (Сміл., Зустрічі, 1936, 104).

2. тільки недок. Роздумувати над чим-небудь; замислюватися, задумуватися.

Пан був голодний, то й не надумуючися, почав гризти той твердий хліб (Фр., II, 1950, 114);

Мартоха саме надумувалась над тим, як би його обійтися з чоловіком (Л. Укр., III, 1952, 638);

Привели стару ключницю. Вона була на диво спокійна і відповідала на все, не надумуючись (Ірчан, II, 1958, 43).