1. Словник української мови в 11 томах

наділений

НАДІ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наділи́ти.

Батько [І. Тобілевича] — людина завзята, енергійна, запальна, виняткової фізичної сили — був наділений почуттям гумору, мав добрий голос (Життя К.-Карого, 1957, 8);

// наді́лено, безос. присудк. сл.

Наділено Мотруну, Ярину, аж ось і Дарчина русява голова з непокритою короною кіс похилилась до білої ручки панни Юзі (Л. Укр., III, 1952, 676).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наділений — наді́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. наділений — [над’ілеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. наділений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до наділити. || наділено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. наділений — НАДІ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до наділи́ти. Промайнула воля, .. людські руки .. приймались за землю, котра колись була “богова та людська”, потім стала “панська”, а тепер, хоч силоміць наділена, знову стала “людська” (Панас Мирний); Природний партизан... Словник української мови у 20 томах