накинути
НАКИ́НУТИ див. накида́ти².
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- накинути — наки́нути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- накинути — див. накидати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- накинути — НАКИ́НУТИ див. накида́ти². Словник української мови у 20 томах
- накинути — ки́дати (накида́ти, кла́сти) / ки́нути (наки́нути, накла́сти) тінь на кого—що. 1. Поширювати погану славу про кого-, що-небудь, наговорювати на когось, щось; ганьбити. Фразеологічний словник української мови
- накинути — ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- накинути — Накинути, -ся см. накидати, -ся. Словник української мови Грінченка