1. Словник української мови в 11 томах

накликатися

НАКЛИ́КАТИСЯ, и́чуся, и́чешся, док., розм. Багато разів покликати кого-небудь.

Ти мене накличешся ночами, Несучи розлуку за плечами, І навиглядаєшся одна (Мал., Звенигора, 1959, 119).

НАКЛИКА́ТИСЯ, а́ється, недок.

1. Добровільно виражати бажання діяти в певному напрямку, добиватися чого-небудь; напрошуватися.

Параска, котра було проходить ні з ким не поздоровкаючись, одходить — не прощаючись, гордує людьми, тепер Параска сама накликається, сама йде побалакати між людьми (Мирний, IV, 1955, 102).

2. Пас. до наклика́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. накликатися — накли́катися дієслово доконаного виду розм. наклика́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. накликатися — I наклик`атися-ається, недок. 1》 Добровільно виражати бажання діяти в певному напрямку, домагатися чого-небудь; напрошуватися. 2》 Пас. до накликати. II накл`икатися-ичуся, -ичешся, док., розм. Багато разів покликати кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. накликатися — НАКЛИКА́ТИСЯ, а́ється, недок. 1. Добровільно виражати бажання, робити, виконувати що-небудь, діяти в певному напрямку; напрошуватися. Словник української мови у 20 томах
  4. накликатися — ЗГОЛО́ШУВАТИСЯ на що, до чого і з інфін. (заявляти про своє бажання робити щось), ВИКЛИКА́ТИСЯ, НАКЛИКА́ТИСЯ, НАЗИВА́ТИСЯ розм. — Док.: зголоси́тися, ви́кликатися, назва́тися. Словник синонімів української мови
  5. накликатися — Накликатися, -чуся, -чешся гл. Назваться, напроситься. Словник української мови Грінченка