накликувати
НАКЛИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., діал.
1. Накрикувати, покрикувати.
А відходячи накликував [Тодорика] ще, сміючися: "Парасинко, я навчу тебе всього, чого ти не вмієш! Чуєш? Усього, аби ти знала!.." (Коб., II, 1956, 15);
Бурмотів [Прокіпчук] щось крізь сон, як би накликував на коні (Ірчан, II, 1958, 89).
2. Закликати.
Священик накликував народ до тверезості та просвітної праці… (У. Кравч., Вибр., 1958, 382).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- накликувати — накли́кувати дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- накликувати — див. кликати Словник синонімів Вусика
- накликувати — -ую, -уєш, недок., діал. 1》 Накрикувати, покрикувати. 2》 Закликати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- накликувати — НАКЛИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., діал. 1. Накрикувати, покрикувати. А відходячи накликував [Тодорика] ще, сміючися: “Парасинко, я навчу тебе всього, чого ти не вмієш! Чуєш? Усього, аби ти знала!..” (О. Словник української мови у 20 томах
- накликувати — ВИГУ́КУВАТИ (дуже голосно раз у раз, час від часу вимовляти слово, фразу, видавати звук, що передає певне почуття), ГУКА́ТИ, ВИКРИ́КУВАТИ, ПОКРИ́КУВАТИ, ПОКЛИКА́ТИ, ПОКЛИ́КУВАТИ, ПОГУ́КУВАТИ, НАГУ́КУВАТИ, ВИКЛИКА́ТИ, ОКРИ́КУВАТИ рідше, ОКРИКА́ТИ рідше... Словник синонімів української мови