накликатися

ЗГОЛО́ШУВАТИСЯ на що, до чого і з інфін. (заявляти про своє бажання робити щось), ВИКЛИКА́ТИСЯ, НАКЛИКА́ТИСЯ, НАЗИВА́ТИСЯ розм. — Док.: зголоси́тися, ви́кликатися, назва́тися. До столу президії подавали (присутні на зборах) записки, зголошувалися на виступи (І. Ле); З їхньої палати викликався на виступ лише один кавалерист, що володів нібито мистецтвом художнього свисту та вмів показувати фокуси (О. Гончар); Коли Сергій назвався провести її, вона не перечила (О. Гуреїв).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. накликатися — накли́катися дієслово доконаного виду розм. наклика́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. накликатися — I наклик`атися-ається, недок. 1》 Добровільно виражати бажання діяти в певному напрямку, домагатися чого-небудь; напрошуватися. 2》 Пас. до накликати. II накл`икатися-ичуся, -ичешся, док., розм. Багато разів покликати кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. накликатися — НАКЛИКА́ТИСЯ, а́ється, недок. 1. Добровільно виражати бажання, робити, виконувати що-небудь, діяти в певному напрямку; напрошуватися. Словник української мови у 20 томах
  4. накликатися — НАКЛИ́КАТИСЯ, и́чуся, и́чешся, док., розм. Багато разів покликати кого-небудь. Ти мене накличешся ночами, Несучи розлуку за плечами, І навиглядаєшся одна (Мал., Звенигора, 1959, 119). НАКЛИКА́ТИСЯ, а́ється, недок. Словник української мови в 11 томах
  5. накликатися — Накликатися, -чуся, -чешся гл. Назваться, напроситься. Словник української мови Грінченка