наколюватися
НАКО́ЛЮВАТИСЯ, юся, юєшся, НАКОЛО́ТИСЯ, колю́ся, ко́лешся, док.
1. Натикатися на що-небудь гостре.
Одводив [Іван] руками гіллячки і жмурив очі, щоб не наколотись на фою (Коцюб., II, 1955, 350);
Солдат довго нишпорив по кутках, нічого не знайшов. Потім простяг руку на сволок і ніби на щось наколовся (Панч, В дорозі, 1959, 99).
2. Давати тріщину; тріскатися, розколюватися.
Лід наколовся; Горщик наколовся.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наколюватися — нако́люватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- наколюватися — -ююся, -юєшся, наколотися, -колюся, -колешся, док. 1》 Натикатися на що-небудь гостре. 2》 Давати тріщину; тріскатися, розколюватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наколюватися — НАКО́ЛЮВАТИСЯ, юся, юєшся, НАКОЛО́ТИСЯ, колю́ся, ко́лешся, док. 1. Натикатися на що-небудь гостре. Одводив [Іван] руками гіллячки і жмурив очі, щоб не наколотись на фою [хвою] (М. Коцюбинський); Солдат довго нишпорив по кутках, нічого не знайшов. Словник української мови у 20 томах