1. Словник української мови в 11 томах

наконечник

НАКОНЕ́ЧНИК, а, ч. Кінцева частина якогось предмета, що надівається на нього або приробляється до нього.

У юнака в руках олівець, на ньому замість нако нечника стріляний патрон (Петльов., Хотинці, 1949, 81);

Олександра по-чоловічому хльоснула борозенного вола батогом, зачепивши наконечником по синьому, як визріла слива, оці (Логв., Літа.., 1960, 112);

Давид виймає з кишені обкусаний кремінний наконечник стріли, що колись людей убивала (Стельмах, І, 1962, 127);

*У порівн. З-під нього [дикого винограду] пробивалися гострі, мов наконечники стріл, листочки перших конвалій (Руд., Остання шабля, 1959, 379).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наконечник — наконе́чник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. наконечник — [наконечниек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  3. наконечник — -а, ч. Кінцева частина якогось предмета, що надівається на нього або приробляється до нього. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. наконечник — (палі) черевик, (рушника) торочка, (списа) клюга, (стріли) шпичка, (техн.) оскіп Словник чужослів Павло Штепа
  5. наконечник — НАКОНЕ́ЧНИК, а, ч. Кінцева частина якогось предмета, що надівається на нього або приробляється до нього. У юнака в руках олівець, на ньому замість наконечника стріляний патрон (В. Словник української мови у 20 томах
  6. наконечник — Наконечник, -ка м. Наконечникъ. Словник української мови Грінченка