1. Словник української мови у 20 томах

наконечник

НАКОНЕ́ЧНИК, а, ч.

Кінцева частина якогось предмета, що надівається на нього або приробляється до нього.

У юнака в руках олівець, на ньому замість наконечника стріляний патрон (В. Петльований);

На майданах вдень і вночі дзвеніли ковальські молоти, перековуючи коси в наконечники для ратищ (Ю. Мушкетик);

На Правобережжі ще в перших століттях нашої ери застосовувалось землеробське знаряддя з залізним наконечником (з наук.-попул. літ.);

* У порівн. З-під нього [дикого винограду] пробивалися гострі, мов наконечники стріл, листочки перших конвалій (М. Руденко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наконечник — наконе́чник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. наконечник — [наконечниек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  3. наконечник — -а, ч. Кінцева частина якогось предмета, що надівається на нього або приробляється до нього. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. наконечник — (палі) черевик, (рушника) торочка, (списа) клюга, (стріли) шпичка, (техн.) оскіп Словник чужослів Павло Штепа
  5. наконечник — НАКОНЕ́ЧНИК, а, ч. Кінцева частина якогось предмета, що надівається на нього або приробляється до нього. У юнака в руках олівець, на ньому замість нако нечника стріляний патрон (Петльов. Словник української мови в 11 томах
  6. наконечник — Наконечник, -ка м. Наконечникъ. Словник української мови Грінченка