наламувати
НАЛА́МУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЛАМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Ламати щось у якій-небудь кількості.
[Мавка:] Я з калини цвіту наламаю (Л. Укр., III, 1952, 218);
Мирон десь стрілок у житі наламав — бриля плете (Головко, І, 1957, 136);
Віста налила з горнця у миску юшку, поклала ложки, наламала коржів (Скл., Святослав, 1959, 9).
◊ Налама́ти дров див. дро́ва;
Налама́ти хвоста́ кому — суворо покарати за що-небудь; вилаяти, побити кого-небудь.
— Давай, давай, а то прийде дядько Прокіп, він нам за таку оранку наламає хвоста (Тют., Вир, 1964, 11);
Нала́мати хребта́ — попрацювати багато або тяжко.
— Любить [пан професор] цивілізацію, — подумав Гуменний, — то хай же хоч раз наламає хребта заради неї. Хіба мішок з снарядами такий уже важкий ради цієї високої мети? (Гончар, І, 1954, 436);
Нала́мувати (налама́ти) ру́ку (ру́ки) — те саме, що Набива́ти (наби́ти) ру́ку ( див. набива́ти).
По очах Марко знав, чому скотина нудиться, доглядав, годив, наламав руки, вміло роздоював (Горд., Дівчина.., 1954, 13).
Значення в інших словниках
- наламувати — нала́мувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- наламувати — див. ламати Словник синонімів Вусика
- наламувати — -ую, -уєш, недок., наламати, -аю, -аєш, док., перех. Ламати щось у якій-небудь кількості. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наламувати — НАЛА́МУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЛАМА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. чого. Ламати щось у якій-небудь кількості. Роблять ще такі курені: в густих кущах нахиляють навколишню вільшину на одну купу; зв'язують перевеслом... Словник української мови у 20 томах
- наламувати — Нала́мувати, -мую, -муєш; налама́ти, -ма́ю, -ма́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- наламувати — Нала́мувати, -мую, -єш сов. в. налама́ти, -ма́ю, -єш, гл. Наламывать, наламать. Наламай трошки сухеньких дровець! Наламала коржів на шулики. Богодух. у. Та наламним квіточок, та забавим діточок. Мил. 45. Словник української мови Грінченка